Нещодавно мав честь та можливість відвідати театр «Сузір’я». Моновистава «Момент кохання». Вперше був на такому дійстві, як моновистава, моно гра – від того ще яскравіші враження та переживання. Вдалося глибше зрозуміти сутність акторської роботи, тим більше якщо одна людина в спромозі «перенести» глядачів у гущу подій і відчути , а той бути учасникам всього дійства… В такі моменти дійсно розумієш для чого театр, для чого мистецтво. І той стан, який переживаєш – є станом легкого трансу, який лікує душу та дає можливість забути про суєту-суєт. І ніякі нічні клуби, тусовки, дискотеки з цим не порівняються, тим паче ти виходиш звідти з духовним багажем і зціленою душею.
Був вражений тим розмахом, який взяв на себе невеличкий приватний театр. Люди які займаються цією благородною справою – мистецтвом, достойні найвищих похвал та подяк. Адже ці безцінні приміщення сьогоднішнього театру – є пам’яткою архітектурного мистецтва і їх давно можна було вже продати за мільйони доларів, що успішно зробили по всій центральній частині м. Києва із схожими будинками. Але ні, вони сьогодні завдяки високоморальним, духовним людям доступні для широкого загалу.
Також про щирість намірів колективу «Сузір’я» поширити мистецтво в маси і підтверджує їхню репутацію культурних-мецинатів говорить той факт, що вони надають можливість студентам безкоштовно відвідати вистави.
Чим я вдало і скористався. Отримав масу позитивних емоцій, залатав дірочки духовні і просто гарно та з користю відпочив.
За що і щиро вдячний: «Сузір’ю», профкому студентів НМУ та Сергію Бабичу, який від імені профкому співпрацює з даним острівком мистецтва.

ДЯКУЮ!!!