Такого болю, як оцей, ніхто іще не завдавав!
Це ти,- Єдиний і Коханий, його мені презентував!
Так низько й підло, зі мною ще і не вчиняв,
Такого ставлення до себе Ніхто Нікому не прощав!

...і я не можу! Що ж...старалась!
В ім"я тих літ, що зустрічались!
В подяку за шалену юність,
І відчуття, що не забулись...

Та відсіч дали стоси мрій,
Загублених в душі моїй.
І томи втрачених надїй,
Згвалтованих зухвальством дій!

За сльзи, що вмивали щоки,
За вроду, що вкрадали роки,
За рани, що томили душу,
За серце...пам"ятати мушу!

Ти думаєш, мене болить?
Гадаєш, мучить біль розлуки?
-Ти помилився, дорогий!
Не знаєш правил ти науки!
-Болить - лиш раз!
Удруге - так колюче ниє...
Утретє - серця не стає,
В наступне - й кров уже не гріє!
Та, знаєш, дякую Тобі!
Сьогодні я від того серця,
Що умертвив його мені,
І не болить уже від перцю!
Я дико рада,що мені
Помимо всіх отих помилок,
Ти лиш етапом став в житті!
Таким собі складним добірком...

З чистого листа я починаю
Писать собі нове життя!
Що там має бути?
-Ще не знаю,- таке собі мрійливе майбуття..!
Туди я напишу,напевне,
Чарівну казку із дитячих мрій,
І...щось таке додам рідненьке,
Щось сокровенне і таємне буде в ній!
Не буде там, ні підлості, ні горя,
Не буде злих і заздрісних людей.
Лиш буде Він,і на нас двох єдина доля.
Життя-вистава лише з двох ролей!