Дозволь мені дихати. Дихати вільно. Дихати без тебе. Дозволь мені жити. Жити щасливо. Жити без тебе. Дозволь мені сміятися. Сміятися не награно. Сміятися без тебе. Дозволь мені плакати. Плакати щиро. Плакати без тебе. Дозволь мені… дозволь мені любити . Любити по-справжньому. Ти був для мене всім. Ти був моїм диханням, ти був моїм життям, моїм сміхом, моїми сльозами. Ти був моєю любов’ю. а тепер? Що я маю тепер без тебе? Нічого… Тепер я ніхто… Я більше не людина, я лише тінь, тіло, байдуже до всього, тіло байдуже до будь-яких почуттів, тіло…А пам’ятаєш? Як все було? Ми стояли, тримались за руку і мовчали. Мені цього було досить. А ти і вона позбавили мене всього. Позбавили мене того, що робить мене кращою, що робить мене тим, ким я була колись і ким вже ніколи не буду. Ти просто пішов, закривши двері і заховавши від мене світло назавжди. Тепер я тіло без дихання. Тіло без життя. Тіло без щастя. Тіло без сміху. Тіло без сліз. Тіло без любові. А без цього всього.. я не довірю своє серце нікому.