Що кожен з нас може сказати про масштаби, чи є в них межі? наскільки величні можуть бути гори? наскільки нікченним почуваєш себе в таких масштах. Природа приельбрусся.......вона...заставляє дивитись на неї, милуватись нею, і зявляється легкий страх, паніка перд величчю, яка, здається, може проковтнути тебе, виникають думки, а де провідник, де маршрут, це небезпечно, але кожен розуміє що це виклик проти твого характеру, і взявши себе в руки, забувши про все крокує вперед. Забувши про те, що пообіцяли рідним, не лізти туди куди не треба)))))Ми доказали собі, що наш характер міцніший ніж Мінгітау. Все таки На вершині, пори, нудоту, головокружіння, сонливісь, і задишку, відчуття нікчемності зникає, адже вся Європа НА ДОЛОНІ.