Складність нормативного регулювання забезпечення студентів гуртожитком характеризується невизначеністю юридичного статусу сучасних рішень Міністерства освіти і науки України. Стаття 51 Закону України "Про освіту" встановляє гарантоване державою право студентів на "забезпечення ... гуртожитками ... у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України", а частина 2 статті 54 Закону України "Про вищу освіту" підтверджує (уточнює): "Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на ... забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України". Але з часу прийняття цих законодавчих норм урядом таких норм (порядку) не встановлено (крім, звісно, наявності послуги проживання в гуртожитку в Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами).

Тож уся тяжкість нормотворчості "лягла на плечі" Міністерства освіти і науки. Наприкінці 1993 року тоді ще Міністерство освіти затвердило Типове положення про студентський гуртожиток вузу Міністерства, Типові правила внутрішнього розпорядку в студентських гуртожитках навчальних закладів Міністерства освіти України та Типове положення про студентське містечко навчального закладу Міністерства. Майже 14 років ці три документа, введені в дію Наказом Міністерства освіти України №440 від 9 грудня 1993 року, діяли "напівлегально", бо не були зареєстровані в Міністерстві юстиції. 2007 року МОН начебто вирішило виправити цю прогалину та випустило Наказ №769 від 29 серпня "Про затвердження Типового положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу". Але в реєстрації цього документу було відмовлено (лист про відмову Міністерства юстиції №761/5 від 13 вересня 2007 р.). У листопаді того ж року відбулася наступна спроба - прийнято Наказ Міністерства освіти і науки №1004 "Про затвердження Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу". Доречи, досі повідомлення про реєстрацію або відмову в ній немає...

Зважаючи на це, єдиним нормативно-правовим документом, що 100% чинно регламентує порядок надання жилої площі в гуртожитках, користування цими гуртожитками й їхнє утримання, є Примірне положення про гуртожитки, затверджене Постановою Ради міністрів Української РСР у 1986 (!) році. Саме цей документ виступає урядовим порядком, який визначає наведене в Законах "Про освіту" та "Про вищу освіту" право на забезпечення студентів гуртожитком.

Далі намагаємося реалізувати норми більше ніж двадцятирічної давнини в умовах сьогодення. В гуртожитках мають забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять і відпочинку.Заселення ж гуртожитків провадиться після створення в них необхідних житлово-побутових умов для проживання й одержання дозволу санітарно-епідеміологічної станції (поцікавтеся про такий у коменданта). Внутрішній розпорядок у гуртожитках встановлюється правилами, затверджуваними адміністрацією установи (читай, вузу) за погодженням з профспілковим комітетом і, природно, організованими студентами (в Примірному положенні присутнє визначення "комітет комсомолу").

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації вузу та відповідного профспілкового комітету й організованих студентів (орган студентського самоврядування, наприклад). Саме на підставі такого рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація вузу видає студентові спеціальний ордер (за формою), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, причому ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При одержанні ордера пред'являється паспорт із відміткою про виписку (знаття з реєстрації) з попереднього місця проживання. Адміністрація вузу веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі, ці бланки зберігаються як документи суворої звітності. Цікавій "радянський" пережиток - жила площа в гуртожитках надається в порядку черговості, що визначається адміністрацією вузу, профспілковим комітетом і організованими студентами. Жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 м2 на одну особу.

Саме ж вселення в гуртожиток студентів відбувається завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі ордера. Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Студента мають ознайомити з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов'язками мешканців гуртожитку. Якщо студента не з чим не ознайомлювали -нічого не треба підписувати!

З моменту вселення в гуртожиток студенти мають право:

• користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами;
• обирати раду гуртожитку та бути обраними до її складу, брати участь у культурно-масовій та фізкультурно-оздоровчій роботі, в обговоренні питань організації побуту в гуртожитку й вносити свої пропозиції щодо поліпшення цієї роботи;
• вимагати своєчасної заміни обладнання, меблів, постільних речей і іншого інвентаря, що стали непридатними, а також усунення недоліків у культурно-побутовому обслуговуванні.

І не більше... А ось обов'язків у мешканців гуртожитків побільше:

• використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення;
• забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентаря;
• додержувати правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування;
• ощадливо витрачати теплову й електричну енергію, воду та газ;
• суворо додержувати правил пожежної безпеки при користуванні електричними, газовими й іншими приладами й обладнанням;
• брати участь у благоустрої й озелененні прилеглої до гуртожитку території, охороні зелених насаджень, обладнанні,
• ремонті та належному утриманні спортивних і дитячих майданчиків;
• своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги (не пізніше 10 числа наступного за оплачуваним місяця).

Особи, які вибувають з гуртожитку, зобов'язані здати все майно, що рахується за ними. При нездачі указаного майна або його псуванні студент відшкодовує заподіяні збитки. Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання й інвентаря провадиться винними особами або за їхній рахунок.

Переселення студентів у разі необхідності з одного жилого приміщення в інше в одному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації вузу, профспілкового комітету й організованих студентів із видачею нового ордера.

Вищий навчальний заклад, у віданні якого перебуває гуртожиток, має укомплектовувати його меблями, постільними речами й іншим інвентарем відповідно до типових норм, про які не зайвий раз можна поцікавитися в адміністрації. Вона ж, у свою чергу, зобов'язана:

Капітальний ремонт гуртожитків проводиться за рахунок коштів вузів, у віданні яких перебувають гуртожитки. При проведенні такого ремонту гуртожитку, коли він не може бути проведений без виселення мешканців, студентам на час ремонту адміністрацією надається жила площа в тому ж або іншому гуртожитку чи інше жиле приміщення. Після закінчення капітального ремонту студентам надається жила площа, яку вони займали раніше.

Згідно п. 24 Примірного положення про гуртожитки поточний ремонт гуртожитків проводиться за рахунок коштів вузів, у віданні яких перебувають студентські гуртожитки. Важливо, що побілка стелі, побілка, фарбування або обклеювання шпалерами стін, фарбування радіаторів, віконних рам із внутрішнього боку, підвіконників, дверей та вбудованих шаф і антресолей, вставляння шибок, фарбування або покриття лаком підлог, ремонт електропроводки (все це - складові поточного ремонту) відбуваються за рахунок мешканців лишень у випадку, коли жила площа перебуває у відособленому користуванні (ця норма стосується сімейних, а не студентських гуртожитків).

Завідуючий (директор) гуртожитком призначається адміністрацією вузу з урахуванням думки профспілкового комітету й організованих студентів, та зобов'язаний забезпечити:

• вселення студентів, яким надано жилу площу в гуртожитку, при наявності у них ордерів;
• облік і прописку (реєстрацію в органах внутрішніх справ) студентів, які проживають у гуртожитку, а також додержання правил паспортної системи;
• видачу мешканцям необхідного інвентаря, постільних і інших речей;
• підтримання чистоти в гуртожитку та на прилеглій до нього території, схоронність обладнання й інвентаря, додержання правил внутрішнього розпорядку гуртожитку, правил пожежної безпеки та санітарних правил;
• ведення книги санітарного та пожежного нагляду, а також книги скарг, заяв і пропозицій мешканців та своєчасне реагування на виявлені порушення й недоліки.

Завідуючий (директор) гуртожитком також зобов'язаний своєчасно вносити адміністрації вузу, профспілковому комітетові й організованим студентам пропозиції щодо поліпшення житлово-побутових умов мешканців, культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи.

Гуртожиток відповідає за збереження майна студентів, яке знаходиться у відведених їм приміщеннях, хоч би це майно, крім грошей і дорогоцінностей, не було здано на збереження гуртожитку.

Саме керівники (ректори) вузів, у віданні яких перебувають гуртожитки, несуть відповідальність за правильну експлуатацію й утримання гуртожитків, підтримання в них установленого порядку і правил проживання, організацію побуту мешканців (п. 22 Примірногоположення про гуртожитки).

І останнє, порядок виселення з гуртожитку майже не визначений (наприклад, у часовому вимірі). Лишень можна констатувати, що особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з навчанням. І п. 40 Примірного положення про гуртожитки каже: "Інших працівників ..., які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено безнадання іншого жилого приміщення ... за порушення трудової дисципліни або вчиненнязлочину...".

Важливо, що вище умисно вживалося визначення "організовані студенти" замість "комітету комсомолу", бо, формально, немає підстав називати їхнім "правонаступником" саме органи студентського самоврядування або інші організації. Можливо, красиво було б використовувати поняття "представники громадської думки студентів"... Також навмисно не розглядаютьсянорми нового Примірного положення про студентський гуртожиток вузу, затвердженого в 2007 році, юридичний статус якого перебуває в "підвішеному" стані.

Доречі, частина третя ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" зауважує, що органи виконавчої влади та місцевого самоврядування разом з вузами можуть розробляти та реалізувати програми створення сприятливих житлово-побутових умов для молоді, яка проживає в гуртожитках.

Наприкінці 1998 року (21 грудня) було прийнято спільний наказ Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я та Міністерства фінансів №453/362/260 "Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках", який було зареєстровано вже 1999 року (15 лютого) в Мін'юсті (р.н. 98/3391). Зокрема, наказом регламентувалося, що розмір плати за проживання в гуртожитках вузів студентів, які навчаються за державним замовленням, не мав би перевищувати мінімальний розмір стипендії студента, а до обов'язкових послуг, що надаються в гуртожитку, належали:

Але через два з половиною роки 7 листопада 2002 року той таки Мін'юст скасував власну реєстрацію цьому документові (№6/19 висновку про скасування рішення про державну реєстрацію, дата видалення з державного реєстру 18 листопада) й із того часу граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках як такого не існує.

Зважаючи на необхідність забезпечення студентських сімей житлом у гуртожитках треба зазначити, що вузам треба нагадати про вимогу абзацу четвертого Заходів щодо підтримки становлення та розвитку студентської сім'ї, схвалених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 березня 2001 р. №92-р (зі змінами): "Забезпечувати першочергове надання студентським сім'ям окремих кімнат у гуртожитках".

Важливо й нагадати про право студентів і їхніх сімей на отримання субсидії – адресної безповоротної допомоги держави зі сплати житлово-комунальних послуг. Це гроші, що виділяються з державного бюджету, які не потрібно повертати й які не впливають на право власності на житло. Правила оформлення житлово-комунальної субсидії спростилися. Право на одержання субсидії мають сім'ї, в яких сума оплати за житлово-комунальні послуги (з урахуванням пільг) перевищує 15% або 20% середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Ці відсотки називаються "певним обов'язковим відсотком оплати" й установлені в 15% для:

• сімей, у складі яких є інваліди І-ІІ групи; діти у віці до 18 років (і якщо середньомісячний доход на одного зареєстрованого в житловому приміщенні члена сім'ї не перевищує 50% прожиткового мінімуму);
• сімей, які складаються тільки з непрацездатних громадян (пенсіонерів, інвалідів, дітей);

Громадяни, які звернулися за продовженням субсидії, за умови наявності індивідуальних приладів обліку на всі комунальні послуги й ощадливого споживання води, газу, тепло- і електроенергії за минулий період мають право на зниження обов'язкової плати до 10%.

Діюча субсидія перераховується та перепризначається нова протягом 3 (трьох) місяців із моменту зміни тарифів без звернення громадян, а субсидія на опалювальний період призначається протягом двох місяців із моменту початку опалювального періоду.

Остання вимога каже про необхідність завчасної підготовки для надання до відділу субсидій такої інформації - зберіть, зокрема, рахунки та квитанції про сплату за комунальні послуги.

Субсидія призначається навіть при наявності боргів за житлово-комунальні послуги! Але житлові субсидії можуть бути призначені, як виключення за рішенням комісій органів місцевого самоврядування, у наступних випадках:

На підставі наданих довідок про розмір доходів членів родини за 6 місяців (за рік), що передують місяцю звернення, обчислюється середньомісячний сукупний доход сім'ї та виділяється обов'язкова частина платежу, тобто 15 або 20% середньомісячного сукупного доходу. Наступним кроком обчислюється місячний розмір оплати за житлово-комунальні послуги з урахування належних за законом пільг у межах норм забезпечення житлом і норм користування комунальними послугами. Потім обчислюється розмір субсидії як різниця між розміром оплати й обов'язковою частиною платежу. Розмір субсидії для кожної родини визначається індивідуально працівниками відділів субсидій.

Важливо, що громадяни відповідають за надані відомості про розмір доходів і про майновий стан сім'ї. За надання недостовірної інформації сім'я повертає зайво отриману субсидію, але сім'я не втрачає права одержання субсидії на наступний період.

Після завершення навчання проблем із житлом у молоді не меншає. Взагалі молодим людям, незважаючи на твердження, що "держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів" (ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні") бажано ознайомитися з такими нормативно-правовими актами як:

• Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. №5464-X (зі змінами);
• Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" від 11.12.1984 р. №470 (зі змінами);
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію житлового кредитування населення України" від 02.06 2000 № 885 (зі змінами);
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла" (зі змінами) від 29 травня 2001 року №584;
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла" від 4 червня 2003 р. №853 (зі змінами);
• Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Про затвердження Інструкції про визначення термінів погашення пільгових довготермінових кредитів, наданих молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам для придбання житла" від 21.07.2003 р. №195 (зі змінами), і звернутися до Харківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" за більш докладними консультаціями.

Важливо пам'ятати норми абзаців шостого та сьомого ст. 10 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", які вказують на те, що молоді сім'ї, які не мають дітей, сплачують кредит із відсотковою ставкою у розмірі 3% річних від суми заборгованості по кредиту, а молоді сім'ї, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом; молодим сім'ям, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів, крім того, погашається 25% суми зобов'язань по кредиту, а молодим сім'ям, які мають трьох і більше дітей, - 50% суми зобов'язань по кредиту.