 |
 |
Вхід на сайт
Підписка на новини
Або: 
Нема більше в кого просити…
Нема більше в кого просити…
Ті очі чарівні, а в них глибина,
Ті очі, що здатні любити.
Стоїть на колінах вона.
Навколішки просить у світу цього :
«Дитятко моє помирає»
Йому ж не до того, йому і свого
У чаші проблем вистачає.
І ніхто не подасть оцій жінці руки,
Краще витратить гроші на себе…
В неї очі морської були глибини
І любов, що можлива лиш в небі.
Всі минають, усі поспіша
І ніхто не звертає уваги.
Серед натовпу жінка лишилась сама,
Бо там очі лиш повні зневаги.
Нема там довіри, нема співчуття
Лиш безмежність холодна й болюча..
А у жінки в очах неземна глибина
І любов в тих очах проступає разюче.
Додати коментар- 948 переглядів
Останні оновлення
-
21/05/2012 - 20:46
-
21/05/2012 - 15:14
-
21/05/2012 - 14:33
-
21/05/2012 - 06:19
-
20/05/2012 - 21:57
Оновлення блогів
 |
Ігор → Алкоголь вбиває → (3) | |
|
|
moroz → Шокуй - і тебе запам'ятають → (1) | |
|
|
Dima → Мой первый блог :) → (1) | |
|
|
AndrewZews → Фотозйомка Київ ( Весілля , фотосесії , події ) → (0) |
Останні коментарі
- Савчук Татьяна
2 тижні 13 годин тому - Шикарные картины, я в
3 тижні 5 днів тому - Ніхто не прагне страждань, і
3 тижні 5 днів тому - Справа в тому, що
3 тижні 5 днів тому - Прийом кандидатур на премію
4 тижні 2 дні тому - Кафедра внутрішньої медицини
4 тижні 3 дні тому - Перерва Вадим Владимирович
4 тижні 3 дні тому - нормальна фізіологія - Шевчук
4 тижні 4 дні тому - Я Уважаю умных)))
4 тижні 5 днів тому - Карвацький І.М.!!!
Щербина,
4 тижні 5 днів тому
Нові користувачі
Хто онлайн
Зараз на сайті 0 користувачів та 4 гостя.
Коментарі
--- пояснення до твого
--- пояснення до твого запитання, думаю, ти зрозумієш)
Доля
Звідки вієш буйний вітре,
Що несеш з собою?
Погуляв по всьому світі –
Розкажи про долю
Звідкіля вона береться,
Звідкіля приходить?
Чом до когось так й несеться
І сама знаходить?
Прилітає прямо в хату
І не відпускає,
А Вона йому байдужа.
Жаль, що він не знає,
Як хтось інший серед храму,
На коліна впавши,
Боячись підняти очі,
Молитовник взявши,
Просить в Бога тую долю,
В вітрі виглядає,
Поміняв б її на волю –
Бог же не міняє.
Хтось проснеться у неділю
Знов після гулянки
Десь о півдні, не раніше,
Проклине світанки.
Помаленьку піде вмитись
Вип’є трохи пива,
З нуду гляне крізь вікно
І побачить диво:
Стара бабця йде із храму,
Щось говорить, плаче:
Був колись у неї син –
Більше не побачить.
І ось так в неділю вранці,
Корчми ще відкриті,
Йде вона стара до церкви
Свічку запалити.
Свічка та горить яскраво,
Душу зігріваає
Їй вдовиці, що за сином
По ночам ридає.
Раптом спокій ти порушиш,
(На все Божа воля),
Догораючу потушиш
Свічку. Така доля.
Звідки вієш буйний вітре,
Хто тобі дав волю?
Погуляв по цілім світі,
Розкажи про долю.