Хто врятує потопаючого? Майбутнє реабілітаційної медицини в Україні.

   Кожен студент НМУ в певний момент замислюється над тим, яку спеціалізацію обрати. Після відміни примусового розподілу це питання постало перед нами ще більш гостро. Давайте спробуємо відкинути песимістичні роздуми про роботу дільничими в райцентрі і подумати над тим, які медичні профілі зараз найбільше цікавлять ринок праці в Україні.

   Дане питання, поки ми вчили охту, уже підняли на державний рівень. Як виявилось, катастрофа у нашій країні – з реабілітологами. Так, це не напівлегендарна нейрохірургія, про яку мріє половина абітурієнтів, і навіть не стара добра сімейна медицина. А саме тиха і практично непомітна реабілітологія, яка насправді надзвичайно важлива.

   19 вересня відбувся круглий стіл з метою обговорення законопроекту «Про реабілітацію в Україні» . Народний депутат від Радикальної партії Оксана Корчинська виступила з доповіддю, в якій означила кризу даної галузі. За її словами, з реабілітологією в нас ті ж проблеми, що й з рештою спеціальностей: диплом є – фахівця нема. Пов’язано це з низкою факторів. По-перше, штампувати реабілітологів зараз так само просто ,як і менеджерів. Цим зайняті всі, кому не лінь, включно з Інститутом фізкультури і курсами післядипломної освіти в нармеді. По-друге, навіть у профільних медичних навчальних закладах підхід до викладання цієї дисципліни дуже і дуже сумнівний. Особливо відзначився Вінницький університет – наші колеги зробили курс реабілітології заочним. Так, тепер і лікар може вчитися за принципом зайшов – і вийшов. Або спробуйте переконати мене, що можна стати медиком, не побувавши на парах. Окремою проблемою постає відсутність сучасних програм підготовки фахівців. Європейські стандарти реабілітації обігнали нас уже кілька разів.

   Що маємо у результаті? Розберемо на прикладі реальної історії. У відділення неврології приходить хлопчик. Колишній масажист, який вирішив піти на підвищення, і організував собі папірчик реабілітолога. Завідувач веде його до пацієнтів, що пережили інсульт. Молодий спеціаліст дивиться чесними очима на картину маслом і запитує, з чим же тут лежать люди. Завідувач навіть не намагається витрусити з кандидата на посаду, які він планує розробляти схеми лікування.

   Який висновок? А дуже простий. Відповідно до західних норм, реабілітолог на початкових стадіях займається з одним пацієнтом чотири години на день. Ближче до одужання мінімум дві. Тобто за одне чергування один фахівець здатен приділити увагу максимум трьом людям. А скільки хворих в Україні просто зараз потребують реабілітації? Воїни АТО, ті самі пацієнти нейрохірургії, травматології. Більшість з них без професійної допомоги медиків приречена долежувати все життя на дивані, без шансу на повернення до нормального життя. Чи вистачає спеціалістів, щоб допомогти їм усім? Звичайно ні.

   Тому, раз у нас із вами є можливість, давайте звернемо увагу на таку напружену ситуацію в галузі охорони здоров’я. Можливо, хтось із нас у майбутньому зробить відповідальний вибір і стане на шлях вивчення реабілітології. Тоді ми всі підемо до таких розумників у гості. При поточному дефіциті кадрів справжні майстри своєї справи без чаю з тортиком точно не залишаться. 

Коментарі