Лікар без диплому - абсурд чи реальність?

   Стаття про "мертву" вищу освіту (сама стаття-> https://goo.gl/JWu1w4) спонукала мене прочитати декілька success story про людей які побудували свою кар'єру та забезпечили собі фінансову незалежність за рахунок онлайн курсів та іншого роду самоосвіти. А ще, змусила весь вечір думати про те, чи міг би з'явитися висококласний лікар поза межами українського медичного ВУЗу.

   Абсурд! - скажете ви? На перший погляд так, але давайте розбиратись, можливо не все зовсім так…

   Ну що ж, надягайте ваші шапочки, і почнемо...  ;) Як випускник медичного можу сказати, що 80% необхідних знань та навичок ти набуваєш або під час роботи/чергувань, на які ходиш за власним бажанням у вільний від навчання час. Або вже після інтернатури, коли виходиш на роботу.

   В медичному зашкалює абсурдність зазубрювання і переписування книжок для того, щоб просто було . В медичному кількість завжди краще ніж якість. Хоча, чесно кажучи, написати реферат від руки на 40 сторінок значно легше, ніж якісно розкрити тему на двох аркушах А4, 12 шрифтом... (Наголошую на слові якісно!) Легше, тому що перше вимагає бездумного переписування, а друге вимагає аналізу даних з різних джерел... Їх синтезу, порівняння, вміння відділяти головне від другорядного, вміння приймати рішення... Надважливі для лікаря якості, чи не так?

   Чи вчать нас цьому в університеті? Моя відповідь - ні!

   Середньостатистичний випускник медичного — це людина, яка навантажена просто величезним багажем знань, без найменшого розуміння, як їх застосувати.

   Чи така освіта потрібна майбутнім лікарям? - питання риторичне...

   Якщо говорити дуже грубо, без деталей… На мою думку, в сучасних реаліях, найкращим початковим кроком в реформі медичної освіти був би перехід від контролю присутності студента на парі / наявності написаного конспекту до жорсткого контролю компетентності студента на певних етапах його розвитку…. Особливо контролю практичних навичок!

   А де ти їх здобув — то вже діло третє. Чи то в стінах університету, чи то на майстер класах, чи то вмовив бабусь з під’їзду дозволити на них "потренуватися".

   Іншими словами, необхідно врешті-решт здійснити перехід від принципу “контролю кількості”, до принципу “контролю якості”.

   Бо як самі розумієте, присутність на парі !=(не дорівнює) отримані знання. А між тим, запорука успіху в сучасному медичному — це слухняно відвідувати всі пари та лекції. Навіть якщо будеш “нулячим” — трояк все ж якось поставлять.

   Тому, підбиваюи підсумки, хочу сказати, що в медицині звісно все важче ніж в інших сферах. І це зрозуміло: ставка надвисока - здоров’я людини. І лікаря без диплому, певно, бути не може. Але, разом з тим, сьогодні внесок університетів в виховання висококласних спеціалістів - мінімальний. І, як не прикро, але гарний лікар росте саме за їхніми межами. Чи я не правий?

Автор Максим Розяєв
лікар-інтерн

Tags: 

Коментарі