Музика та медицина - ідеальне поєднання | Інтерв'ю з Романом Грищуком

   Найважливішим для кожного є вміння відкривати себе у чомусь новому та бажання приділяти своєму захопленню дорогоцінний час. Роман Грищук - цілеспрямована людина та віртуоз гри на фортепіано. Він розповів про хобі , яке стало вагомою частиною його життя.

1. У яких жанрах переважно працюєш? Чому вони тобі найближчі до душі? Чи виникали думки працювати в чомусь іншому?

   Мені більше подобається підбирати сучасну музику, а саме - саундтреки. По-перше, інколи там можна знайти дійсно шедевральні музичні супроводи. По-друге, це дуже гарно підходить для широкої публіки. Якщо класичну музику любить слухати обмежена кількість людей, а у певних сучасних музичних груп є свої фанати, то фільми і серіали - дивляться всі.  Тому, послухати музику із улюбленого  фільму, виконану на фортепіано, може бути цікаво кожному. Виникали думки працювати в чомусь іншому. Я хотів грати і класичну музику, і відомі пісні таких епічних рок-груп, як Metallica, Led Zeppelin, Queen... Навіть хотів записувати власні твори. Але справа в тому, що в YouTube це буде націлено на надто малу аудиторію, тому спочатку зберу більшу публіку.

2. У багатьох митців настає творча криза. З тобою таке траплялося?

   Так, я не виняток. Події у житті справді впливають на творчість. Коли стається щось погане,  тоді немає ніякого бажання розбирати якісь твори.
Але частіше за все я стикаюсь не із творчою кризою, а із нестачею часу для музики. Все-таки рух медичною сферою потребує дуже багато зусиль, а поставити своє хобі вище медицини я не можу і не хочу.

3. Що стимулює тебе знову писати?

   Навіть якось важко відповісти точно на це питання. Буває, інколи, просто раптово виникає хороший настрій і бажання писати музику. Мабуть, на це впливає надто багато факторів: підтримка дівчини,  моїх підписників (у вигляді позитивних коментарів), успіх у навчанні, навіть погода...

4. Ти пройшов довгий шлях в нашому університеті уже й Крок 2 „на носі“ . А що далі : продовжиш займатися музикою чи присвятиш себе медицині?

   Звичайно, що я присвячу себе медицині. Я вирішив бути хірургом ще в 6 років. Це точно знав ще змалку і завжди цього хотів. Гра на фортепіано і підбір музики - для мене хобі, але не можна ставити улюблене заняття вище, ніж життєве покликання. Але це і зовсім не означає, що я перестану писати музику. В цьому я відкриваю себе. Тим більше, гра на фортепіано - це дуже непоганий метод тренування координації точних рухів пальців, дрібних груп м’язів кистей і маніпулятивних навичок в цілому. А це - пригодиться і хірургу 

5. Розкажи про своє студентське життя і чи допомагала тобі музика подолати такий важкий шлях?

   Не знаю, на щастя, чи на жаль, але я не відчув студентського життя на 100%, оскільки я не жив у гуртожитку. Спочатку я навіть жалів про це і хотів туди поселитись, так скажемо щоб "скуштувати студентського життя" попри те, що прописаний я у Києві. Але одногрупники мене відмовили, розказавши про умови життя там. Тому у мене немає ніяких неймовірних історій. На перших 3 курсах, я, як і всі,  не вилазив з книжок і практично не жив для себе. Потім, на 4 курсі, коли почалось навчання циклами ,  у мене з’явилось більше часу. Тоді я і почав займатись музикою. Чи допомагала музика подолати мені важкий шлях? Ну, не знаю... Музика мало де перетиналась із навчанням. Це наче дві мої сфери діяльності, що ізольовані одна від одної. Єдине, чим це могло мені допомогти у "шляху студента" - так це матеріальною стороною. YouTube платить за розміщення реклами перед моїми роликами, крім того,  люди купують мої ноти. Всі знають, що справжній студент багатим бути не може. І це дає можливість мені не їсти “Мівіну” тричі на добу.

6. Музика — захоплення. А медицина?

   У медицині я бачу сенс свого життя. Я хочу бути потрібним людству, рятувати життя . Хочу стати кардіохірургом, і, можливо, винайти якусь нову методику оперативного втручання чи новий імплантат. Без кавер-версії на музику з "Гри Престолів" людина може прожити, а от із розшаровуючою аневризмою аорти - навряд чи.

7. Ти вже знайшов свою музу? Чи завжди вона спонукає тебе до створення чогось неймовірного?

   Так, знайшов. Нещодавно було півтора року відтоді, як ми разом. І так, їй подобається те, чим я займаюсь, вона завжди мене підтримує. І навіть більше - вона дає  дуже слушні ідеї для моїх відео. Наприклад, у моїх кавер версіях „Game of Thrones - Light of the Seven“ і „WestWorld - Main Theme“ - під час мого виконання у фоновому режимі синхронно ідуть відео-сцени із відповідного серіалу. Цей монтаж - її ідея .Це справді виглядає дуже ефектно.

8. Як удосконалюєш та реалізуєш свій талант?

   Талант удосконалюється сам по собі, коли його використовуєш. Музичний слух тренується під час підбору кожної наступної пісні. А під час їх виконання - вдосконалюється техніка. Зараз я можу підбирати і виконувати набагато складніші твори, ніж на початку мого музичного шляху. Це чудово видно, якщо порівнювати мої відео 2-річної давності із теперішніми. На рахунок реалізації. Я не даю ніяких публічних виступів чи концертів. Банально,  тому що для організації цього всього - потрібно дуже багато часу, якого мені не вистачає. А оскільки  я не професійний музикант, а лише аматор, тому не сильно цього добиваюсь. Для цього мені цілком вистачає YouTube. За 2 роки я створив 32 відео (16 записів вживу та, відповідно, 16 навчальних відео до них), зібрав 20 000 підписників і 2 200 000 переглядів відео.

(Робоче місце, створене Романом власноруч)

9. Чия творчість із сучасників тобі до вподоби?
    Оскільки я - піаніст-ютубер, я шукаю взірців серед таких, як і я. Так, на YouTube є дуже багато схожих каналів. Є більш відомі, є менш. Це, наприклад, Vinheterio, Mark Fowler, AtinPiano, Léiki Uëda (його я знаю особисто). Але найбільш крутим зі всіх я вважаю власника каналу SquidPhysics. Це людина-орекстр. В нього просто ідеальний музичний слух, він володіє майже всіма відомими людству інструментами, і його виконання настільки точні, що їх нереально відрізнити від оригіналу.

 

Коментарі