Наші відверті почуття!

1.El.Shul

Всі мої найкращі вірші
І всі вони присвячені тобі
Навчитись перестати їх писати
Чи хоча б заткнути той голос в собі
Але здається від цього перестану існувати 
Відвертості так мало у тобі
А я по вінця (Красное полусладкое) 
Невміння зберегти себе в собі
Лечу зі швидкістю близькою до світла
Поскоріше б розбитися, стукнутись
Серцем об лід
Відполіровані душі, прочищені мізки
Чи можна ввести внутрівенно
Твої слова кисло-гіркі?

 

2.Лянка Щеглюк

ти зустрічаєш дощем укотре
мій єдиний коханий ти
в тобі щось далеке і безповортне
що лишило на тобі свої сліди
тут перші побачення, перші мрії
а може й останні - хто зна.
я без тебе нічого не вмію,
а з тобою я завжди жива
і хоч зараз живу далеко-
кілометри роз'єднують нас
і без тебе зовісім нелегко 
та долаючи відстані й час
я знову повертаюсь до тебе
до твого завжди похмурого неба

  1. 3.Копоть Марічка

Допоки ще ніжні руки і квіти сині,
Всміхнися й скинь подерту тогу смутку,
Подай мені місяць в корзині,
Його засвічу , запали й ти самокрутку.
Бо поки
Ми разом на мокрій палубі міських балконів.
З під'їздів виринають тіні самоти,
Але я вже не бачу баракуд і не боюсь драконів,
Крізь шкіру сяє місяць , дихають кити.

 

  1. 4.Лютянська Ангеліна

Мой утренний чай успел разбавиться холодом
Стал не концентрирован теплом и пряностями
Так и ты со своей дикой гордостью 
Совсем скоро станешь комком упрямости 
Твоя душа давно спрятана в кулаке 
Которым ты бьешь все что не так тебе откликается 
Ты стала жестокой 
Не только ко мне 
К себе 
И это все берет к тебе ,и возвращается 
Ты знаешь милая 
Твои шрамы на спине 
Они явно не от полёта с неба на землю 
Ты не была отчаянным ангелом, что в борьбе 
внезапно превратился в зверя
Нет дорогая ,ты в своей гордой тоске 
Совсем позабыв о нежности и приличие 
Прям в серце нож вонзаешь всем тем
Кто хоть немного проявил к тебе безразличие 
Ты знаешь милая 
Пожалуй пора прекратить 
Души твоей , горькие эти скитания 
Уйти из города 
Или сменить 
Среду своего упрямого обитания 
Ты убила уже всех кто тебя любил
И погрузла в своём одиночестве 
Из за того ,что кто то один тебя давным давно забыл.
Забыл
Твоё имя 
Фамилию 
Отчество. 

 

4 . Дмитрій Котов

Бывают ночи,хоть волком вой.
Бывают дни, что птицей пой.
И душа опять наизнанку.
И сердце снова рвётся в бой.
А мозг трепéщит и кричит: "Куда? Остановись,куртизанка,постой.
Где твоя гордость? А куда честь дела?
Понимаю, что розовые очки опять надела.
Что в них ярко и красиво,
Но будь благоразумной,наивная дива.
Не наступи на те же грабли.
Вспомни как в прошлый раз ручёнки твои зябли.
Как места себе не находила,убивалась.
Вокруг него гадюкой извивалась.
Не повторяй ошибок,
Что не пришлось возвращать с отшибов.

Коментарі