Перегони з анатомією. Швидше чи краще?

План виконати і перевиконати. Два семестри за півроку: розглядаємо ситуацію, що склалася на першому курсі з анатомією.

 

   Ні для кого не секрет, що наш вуз впроваджує нові технології освіти. Даний процес також стосується і переосмислення університетських програм. І не те щоб я була проти євроінтеграції в навчанні, але чому під цією назвою мають на увазі тотальне скорочення годин – неясно.

   Може здатися, що над студентами першого курсу НМУ вирішили поставити цікавий експеримент. Скільки матеріалу засвоїть людина за один раз, якщо ми ущільнимо програму? Дві теми? Три? Чи давайте більше. Таким чином, якщо раніше на розбір того ж довгастого мозку відводилося три заняття, то тепер одне. Провідних шляхів в голові, самі розумієте, чудом менше не стало. Як і не дочекаємося ми збільшення кількості годин в добі. «Анатомію треба вчити тиждень», - виголошують нам викладачі. І вимагають той же обсяг знань, що і раніше. Але до професорів питань не може бути – їм так само важко, як і нам. Бо їх також не гладять по голівці за невиконану програму.

   До чого може призвести така ситуація? Відповідь очевидна. Знання студента опустяться до рівня «чую дзвін, не знаю, де він». На питання типу «ти вчив середній мозок» типова відповідь «я читав, що таке є». А більше запам’ятати і не вийде. Навіть якщо дослухатися до порад деяких бувальців і зовсім не спати. Що може показати той міфічний екзамен, який планують ввести в кінці року? Те, що програма не виправдала себе. Тоді її, хоч і не факт, знову відформатують. Проте нам це уже не допоможе.

   Можна розробити які завгодно форми роботи. Десять разів гратися з методичками і наочністю. Проте на всі ці «засоби навчання» в студента не буде ні часу, ні сил. Так, ми знали, куди йшли. Ми були готові працювати. Але всьому є межа. Навіть можливостям студента-медика. Звичайно, програму вже затвердили, третій том Черкасова в зубах майбутніх лікарів, а на моніторі знаменитий X-ray. І ми, я так сподіваюсь, навіть виживемо і не з’їмо увесь гліцин у Києві. Але, бачачи, на який галоп перетворилася наука, робиться трохи сумно.

 

Марія Орел

Коментарі