Щирість та вірність почуттів !

1. Жупан Дана

Я жду тебя на берегах волны

Над пропастью моей.

Боюсь упасть .Но мне так мало глубины.

Твоей.

Пронзили капли моря мой

Бездонный океан.

Я обрела покой с тобой.

Мой Бриллиант!

Мне мало солнечного света,

Когда отсутствует душа.

Ты- бесконечная планета.

И задыхаюсь я … Дыша .

 

2. Копоть Марічка

Допоки ще ніжні руки і квіти сині,
Всміхнися й скинь подерту тогу смутку,
Подай мені місяць в корзині,
Його засвічу , запали й ти самокрутку.
Бо поки
Ми разом на мокрій палубі міських балконів.
З під'їздів виринають тіні самоти,
Але я вже не бачу баракуд і не боюсь драконів,
Крізь шкіру сяє місяць , дихають кити.

 

3. Шуль Олена

Гуркотять серця, відбиваючи ритми
Затримка дихання і пульс летить в трубу
100 віршів ще було не написано
100 поем ще не читали читачі. 
Вітер ніжно сколихував 
Мереживо сплетень - 
пальців твоїх і моїх
Тобі було однаково
А я вчилась летіти ввись 
Читати твою дерматогліфіку
На руках
стопах
між грудей і десь біля пупка
Ти ніжно сам мене сколихував
А вітер тут так, лиш для вірша. 
Самосвідомість, свідомість і само
Чи радше самотність і страх. 
Зиркаю там, десь за невідомість
Перетну виднокіл, там зорі і молочний шлях
Збираю себе по атому, процес необоротній, розпад в хімічних реакціях
Каламуть води, ниток долі
Крові і сліз
My body and soul for you, my dear!

 

4.   Інна Придорогіна

Ты бежишь, как всегда, ни на что не смотря… 
Ты спешишь, ловишь миг, убегаешь… 
А мне в кайф наблюдать за тобой втихаря 
И это, уверена, ты не замечаешь. 

Ну да, невнимательный, грубый порою, 
Со скверным характером, но милым лицом. 
Шагаешь всегда лишь своею тропою, 
Как будто ни с кем вообще здесь не знаком. 

Одна лишь ошибка – и все, до свиданья… 
Захлопнута дверь… выброшены ключи… 
И не поможет никакое оправданье… 
Хоть прокричи его, хоть прошепчи…

Ну вот и все. Прости. Прощай. 
Не будет больше «Вместе навсегда!» 
Только прошу тебя – не улетай 
И помни вечно, что было тогда. 

А ведь прекрасно было: пели птицы, 
Луна светила и шумел прибой… 
Тогда не было той пустой страницы, 
Что разделила жизнь нашу с тобой. 

А все жду, как чуда, той минуты 
Когда смогу вновь на тебя взглянуть, 
Откинуть прочь все бывшие причуды 
И тронуть вместе в наш совместный путь. 

Приди опять… Внезапно… На минутку… 
И забери… Нет! Укради в свой мир! 
Давай не будем ждать эту маршрутку. 
Ведь жизнь кратка. Мне нужен этот миг!

 

Коментарі