Спортивний, веселий, творчий красень НМУ | Інтерв'ю з Михайлом Іванцюрою

  Не бути професійним спортсменом, а просто жити спортом, не лише грати на фортепіано, а підбирати музику на слух, не писати, а час від часу творити… Мова йдеться про азартного студента-медика, улюбленця дівчат Михайла Іванцюру. Голова Спортивної комісії Профкому розкрив перед нами книгу свого життя та сказав: «Я сам вибрав цей шлях, і повинен пройти його до кінця!», адже медицина була його мрією дитинства.

1. Чим захоплювався та чи збереглися твої інтереси до сьогодні?

  Мабуть, першим моїм захопленням була музика. Хоч і закінчив школу по фортепіано, тепер переважно граю на гітарі. Відвідував танці протягом 4 років у середній школі. Ходив на айкідо не довго, але на сьогоднішній день не в змозі відтворити тих навиків, на жаль. Максимум відіжмуся на тильній стороні долонь. Як і всі, я полюбляв комп’ютерні ігри. Зима. 2004 рік. У мене з’явився ноутбук. І понеслося… Та й зараз буває згадую молодість. Також колись захоплювався програмуванням. Я мав свій сайт, контент. А спортом почав серйозно займатися вже десь з класу 8. Вулиця, турніки, бруси, пробіжка вранці. Тренувалися ми з моїм товаришем-спортсменом, який мене, власне, у це й втягнув так сильно, що вхопитися за перекладину не могли. Мозолі з’являлися аж криваві. Проте професійними спортсменами не були, займалися чисто для себе. Думаю, все що не робиться, то на краще!

2. Чому надаєш перевагу фортепіано чи гітарі? Що підштовхнуло тебе зайнятися музикою?

  Я надаю перевагу гітарі. Вона мобільна, її можна взяти всюди. Можливо, зараз мені й трішки легше на ній грати, ніж на фортепіано. Хоча колись я підбирав на слух твори. Та й дотепер вони закладені в моїй голові і пальцях, відтворити зможу без проблем. Останнім, що добирав – «Мас ефект» з комп’ютерної гри, і це було не так вже й давно, десь після закінчення музичної школи. Зараз за фортепіано сідаю дуже рідко, як сильна ностальгія візьме.
  Підштовхнуло…Батьки. Вони вирішили «запхати» сина в музичну школу. Не скажу, що все подобалося. Якийсь час взагалі хотів це закинути. Але знову ж таки рідні не дозволили. А потім захопився гітарою. Побачив десь гітаристів, та й самому захотілося так грати. Записався на уроки гітари. Проходив десь 2 роки, зрозумів, що не моє. Учитель був класний, але не зміг привити любов до інструменту. Не дивлячись на те, що мені купили гітару, я припинив навчання. Незабаром те бажання повернулося. Одного вечора мене розбудила сестра, яка самостійно по Інтернету вивчала акорди, пісні й сказала: «Назви будь-яку пісню, я зіграю». Тоді була популярною Кеті Пері, я й забажав «Kiss me». Вона її і награла, і заспівала дуже гарно. І я такий: «Нічого собі!». Значить, гітара моя. Сестра вміє грати, а я не вмію. Так і почав вчитися.

​​

3. Ходять чутки, що ти не тільки музикант та спортсмен, а й письменник. Про що пишеш? Що надихає тебе до написання творів? Коли вийдуть у світ твої творіння?

  Я лише татові та кільком своїм друзям розповідав, що пробую писати. Якось показував їм свою незакінчену роботу, казали, що доволі непогано. Усе розпочалося в 11 класі із суперечки між трьома однокласниками, що кожен щось напише. По суті, я був єдиний, хто завершив хоча б одну главу на час нашої суперечки. Але вирішив не зупинятися. І наразі я маю вже 40 сторінок готового тексту.  Усе це завдяки мамі, яка є тонкою натурою. Саме вона мене вчила гарно писати.
 Працюю я над науковою фантастикою. Вийде пригодницький роман, якщо вдасться дописати, а якщо не вдасться... Та ні, закінчу я його. Правда, коли, не знаю, бо можу день потворити, а потім півроку цим не займатися. А все через те, що бажання писати у мене з’являється раптово і, на жаль, не надовго.

4. А музику не пробував писати? Хто є твоїм кумиром у музичному мистецтві?

  Музику? Ні, ще не писав. Проте хотілося б спробувати. Спершу потрібен хороший текст, щоб підібрати до нього мелодію. Але це, думаю, не така й велика проблема. Просто я всерйоз над цим ще не задумувався.
  Я б не сказав, що мені подобається якийсь конкретний виконавець. В основному слухаю рок, метал. Серед гітаристів дуже люблю творчість Ігоря Преснякова. Його аранжування шикарне, просто заслуховують. Також хочу виокремити Львів’янина Святослава Адепта. Багато молодих гітаристів, які мають бажання навчитися грати українських пісень, опрацьовують та засвоюють матеріал по його виконанню, як свого часу робив я. Якось він зробив мені подарунок, не знаючи того сам. Святослав Адепт створив знімок, у якому я був єдиний, хто дивився в його об’єктив серед публіки на концерті гурту «Веремій». Із фортепіаністів мені подобається П.І. Чайковський, якщо говорити за класику. А з сучасних - Ганс Ціммер і Брайан Тайлер. Вони пишуть класні мотиви для фільмів, ігор.

5. Дотримання здорового способу життя є необхідністю для професійних спортсменів, а для любителів? Чи мав ти колись шкідливі звички?

  Ну, звичайно, для будь-якого спортсмена дотримання здорового способу життя є пріоритетом. Ти не можеш одночасно займатися спортом і, грубо кажучи, вживати наркотики. Тим не менше є за мною деякі грішки. Навіть зараз люблю трішки побавитися легким алкоголем у хорошій компанії. До паління я ще зі шкільних років ставлюся негативно, але хоч це й парадоксально звучить, люблю кальян. Мені подобається сам процес. Коли затягуєшся, видихаєш цей дим, ніби очищаєшся…

6. Не виникали думки зайнятися спортом професійно? Якби все ж вирішив присвятити себе певному виду спорту, що б це було?

  Як на мене, такі думки виникають у всіх. Але для того щоб зайнятися професійним спортом, потрібно перебудувати свій спосіб життя. Необхідно віддавати себе цілком певному виду діяльності такого роду. А для студента-медика – це складно. Ми й так мало спимо, та й із харчуванням у нас великі проблеми.
  Професійний спорт мене не приваблює тим, що при досягненні якихось великих вершин, потім обов’язково будуть «вилазити» (згодом відображатимуться) всі побічні наслідки надмірних тренувань, виконання певних вправ. Проте якби я себе в чомусь та уявляв, то це було б щось пов’язане з металом - або паверліфтинг, або просто важка атлетика.

7. Яким видам спорту надаєш перевагу? Плануєш освоювати щось нове спортивному мистецтві? Наразі займаюся кросфітом та виконую статичні вправи. Серед командних видів спорту, надаю перевагу волейболу.

  Якщо ти тренуєшся за певним планом, то входиш в нього, організм звикає і далі ніякого прогресу не відбувається. Тому час від часу потрібно його шокувати. Або банально змінити порядок дій, які ти виконуєш, або почати займатися чимось новим. Зараз я намагаюся робити базові вправи, але з вагою. Планую попрацювати так над собою місяць-два та згодом побачити, як організм відкликнеться на такі зміни.

8. Чим для тебе є Sport Club? Як багато часу приділяєш йому? Складно організувати такий великий штат і працювати з різними людьми?

  Sport Club – це не набір секцій і не група людей з якими ти займаєшся, це моя сім’я, яка знаходиться у великій родині Профкому. У нього я вкладаю свою душу. Також Sport Club – це місце нових знайомств, спілкування. У нас люди інколи знаходять свою половинку.
  За графіком у вівторок, четвер та суботу близько 3 годин займаюся у залі. Так як я один з його організаторів, то, звісно, приділяю йому більше вільного часу, тому що хочу, щоб він функціонував добре. Ось планується ремонт залу, треба бути в курсі всього, спілкуватися з адміністрацією та завідувачем кафедри. До того ж у цьому році в нас з’явилися серйозні тренери з аеробіки, танців та кросфіту, тобто розширюємо поле діяльності. І найголовніше, ми намагаємося створити дружню невимушену атмосферу для всіх, незалежно від того, чи ти професійний спортсмен, чи новачок, який не знає чим зайнятися. Sport Club не йде у мене з голови ніколи. Я завжди пам’ятаю, що відповідальний перед людьми, які його відвідують.
   Організував Sport Club минулий голова Спортивної комісії В’ячеслав Бунякін, тому зараз мені не складно. Адже дуже багато людей, які в цьому році займаються зі мною вже як із керівником команди - це той старий корінь, та основа, яка була закладена саме В’ячеславом. Тому мені, звичайно, було набагато легше відкривати Sport Club, бо я мав на кого покластися.

9. Ти як один з організаторів Sportfest NMU розкажи у якій фізичній формі потрібно бути, щоб подолати всі перешкоди? Як часто плануєте проводити такого типу заходи?

  Потрібно знаходитися в досить непоганій формі для Sportfest NMU, так як там багато силових завдань. Думаю, кілька місяців тренувань в Sport Club буде достатньо, щоб здобути перемогу.
  Плануємо такі змагання проводити раз в півроку, якщо вдасться. Раз в рік 100%

10. Секс-символ НМУ вільний? Невже жодна підопічна не підібрала ключ до твого серця? І взагалі, що для цього потрібно дівчині?

  Я не вважаю себе секс-символом. То все чутки. Наразі я вільний. У мене були досить тривалі відносини, проте закінчилися, і не надто добре з моєї вини. Поки я хочу побути сам, на волі. Хоч мені подобаються багато дівчат, але я розумію, що в голові такий вітер…
  Та нічого особливого й не потрібно. Обов’язково вона повинна вміти готувати дуже смачний борщ, тому що без нього я жити не можу! Мені цілком вистачатиме скромної, простої дівчини, яка не буде від мене хотіти теж Бог знає чого і, звісно, «не довбатиме мозок» без вагомих на те причин. Головне, щоб в неї було бажання змінюватися та іти «на багато що» заради мене, бо дуже часто ти віддаєш себе , а взамін не отримуєш нічого. Це ображає.

11. Чому саме медицина? Уже визначився з місцем та напрямком роботи?

  Медицина - це мрія дитинства. Ще з п’яти років нею марив. Хоч мої батьки за професією є лікарями, я не думаю, що це якось вплинуло на мій вибір. Насправді тато мене відмовляв іти по його й маминих стопах, казав: «Ти цікавишся програмуванням, у тебе це добре виходить…». Але я бачив і бачу себе акушером-гінекологом, тому впевнено іду до своєї мети.
  Я ще в роздумах, як держава дасть, так і буде. Хотів би повернутися на Львівщину, але, на жаль, у західні регіони не дають направлення. Тому найкращим варіантом для мене було б залишитися в Києві.

12. Ти азартна людина? У чому це проявляється?

  Я дуже азартна людина. Полюбляю швидку їзду на автомобілі, особливо випробовувати його стійкість на поворотах під гучну музику. А ще я якось у 11 класі прочитав в Інтернеті про крутий спосіб обіграти казино. І з того часу я став ігроманом. Спершу я поставив незначну суму - 20$ , яку в п’ятницю підняв до 60 $. А так як у вихідні дні каси не працювали, я не міг забрати виграш, тому вирішив не зупинятися. Думав, що через 2 дні зароблю аж 1000 $. Звісно ж, я успішно все програв. Але продовжував далі грати, доки не просадив 500 гривень. А потім однокласники сказали, що ставлять ставки на спорт. Цікава ідея! А давай спробую! Зараз і досі граю, правда, вже у криптовалюту. Виграти можна, мені це вдавалося. Ось недавно забрав 242 грн. не вкладаючи нічого, окрім свого часу. Але повір, воно того не варте!

13. Як ти бачиш своє майбутнє?

   Наше майбутнє доволі туманне, особливо моє, тому що займаюся сьогодні одним, а завтра - іншим. Навіть зараз маю чимало ідей, які є пов’язаними й не пов’язаними з лікарською справою. Я якийсь час працював фармпредставником, і після закінчення університету мене знову будуть раді прийняти на роботу, це як запасний варіант, якщо щось не так піде. А можливо, подамся в ІТ, адже маю напрацювання та знайомства в цій сфері. Проте я все ж таки вірю у те, що залишуся в медицині. Я сам вибрав цей шлях, і повинен пройти його до кінця! А що ж до особистого життя. То, звісно, хочу мати дружину та, як мінімум, двох дітей. Обов’язково хлопчика, якого назву в честь батька та дівчинку, якій дам ім’я сестри.

Коментарі

Додати новий коментар

CAPTCHA
Це питання створено з метою запобігання спаму