Студентка, спортсменка, активістка, ще й красуня!!! | Інтерв'ю з Аріною Бичковою

   Аріна Бичкова довела на своєму прикладі, що бути успішною у всьому можливо! Вона як вправний керівник наукового відділу студентської ради, Чемпіонка з легкої атлетики радить всім різносторонньо розвиватися, вдало планувати свій час та закликає нас слідувати правилу: «Все, що нас не вбиває – робить нас сильнішими».

1. Як давно у спорті та хто мотивував тебе зайнятися ним?

   В спорті я вже 7 років. Хто саме мотивував мене поринути у його світ,  не можу точно сказати. Напевно значну роль зіграло загальне враження. Я просто бачила як старші хлопці та дівчата бігли естафету, тренувалися… І  у мене пробудився інтерес та бажання спробувати себе в атлетиці. Я почала розвиватися в цьому напрямку, викладатися на тренуваннях й ,відповідно, готуватися до змагань  різного рівня складності. Можливо, все ж є та людина, яка  спонукала мене до заняття спортом професійно – це я сама!

2. Чому вирішила себе присвятити атлетиці? Чим цей вид спорту особливий?

   Я не можу назвати причини,  які викликали у мене любов та шалене захоплення цим видом спорту.  Воно якось виникло саме. Просто я в один момент зрозуміла, що атлетика дуже подобається мені настільки, що без неї не можу. Вона непомітно й швидко увійшла в мій ритм життя й ,через декілька років, я дійшла до висновку, що залежна. Я хворію жагою до бігу й вдосконаленням своїх вмінь у цьому напрямі, саме тому, вирішила присвятити себе спорту. Атлетика – «Королева спорту», цим все сказано.

3. Хто може стати атлетом? Якими фізичними та духовними даними наділений справжній атлет?

   Я вважаю, що атлетом стати може кожен. А от професійно займатися цим видом спорту – ні. Це зуміє, лише та людина, яка  й справді наділена певними і фізичними, і духовними даними. Щодо  фізичних, то до них відносять: фізичну підготовку, витривалість, швидкість ( спринтери чи стаєри). Я особисто - спринтер. Розвиваю максимальну швидкість бігу на короткій дистанції (60м., 100м., 200м.). Були часи, коли пробувала себе в ролі стаєра – долала шлях 400м., але зрозуміла, що це не моє, тому бігаю переважно на відстані 100-200м. Мій особистий рекорд: 100м./12,4с. та 200м./27,4с.. Що ж до духовних, то вони залежать від самої людини, її наполегливості та цілеспрямованості. Проте трапляються випадки, що особистість  розвиває свої фізичні дані на основі духовних – сильної жаги до чогось.

4. Розкажи про свої досягнення у великому спорті?

   Не буду хвалитися, але все ж 4 роки потому я здобула свою першу перемогу на високому рівні - стала чемпіонкою всеукраїнських змагань у двоборстві (60-200м.). Вони проходили у одному з найрідніших та улюблених міст для мене – у Черкасах. Також 2014р., я посіла 2 місце на Чемпіонаті України з легкої атлетики в командному забігу (естафета 4 по 100м. ). У складі нашої команди була моя землячка - Тетяна Мельник, яка у цьому році представляла нашу країну на ХХХІ Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро (5 місце). Вона є прикладом наслідування для багатьох атлетів України!

5. Про що думала, коли стояла на п’єдесталі?

   Коли стоїш на п’єдесталі – це неймовірне відчуття, його не можна передати словами! Ти ні про що не думаєш, просто насолоджуєшся кожним моментом, кожною секундочкою своєї перемоги, відходиш від реальності, забуваючи про все.  З’являються думки, що  я перевершила себе, ( проте це не так насправді, я ніколи не вважаю, що викладаюся на повну)!  І стільки зусиль покладено було не марно! Як приємно знаходитися на 30-50 см. вище рівня землі, дивитися на вболівальників, рідних, конкурентів і промовляти: «Воно того варте!». Але все чудесне та незрівнянне, на жаль, швидко закінчується - тобі кажуть спускатися на землю, проте ти цього не хочеш. Виникає сильне бажання повернутися знову сюди, і стояти ще вище!

 

6. Яким видам спорту надаєш перевагу, окрім атлетики?  Чи маєш досягнення в якомусь із них?  Виникали думки змінити рід діяльності?

   Я ніколи «не зраджувала» легкій атлетиці. Вона завжди була у мене на першому місці! Але, звісно, хотілося щось нове спробувати, як кажуть не потрібно  зациклюватися на одному. У школі  я мала можливість представляти своє місто на обласному чемпіонаті з гандболу! Цей вид спорту дійсно прийшов мені по душі. Але так як гандбол – травматична гра, я не стала розвиватися в ньому далі за ініціативи мого тренера з легкої атлетики! Йому вкрай не подобалося бачити мене ушкодженою та слабкою. На сьогоднішній день, паралельно атлетиці, займаюся кросфітом. Навіть нещодавно виграла турнір у себе на Батьківщині - на Кіровоградщині. Також були спроби проявити себе в настільному тенісі та волейболі.

7. Ти не тільки тренуєшся, а й тренуєш! Невже захоплення стало роботою? Будуєш якісь плани на майбутнє в спорті?

   Так, я треную, намагаюсь допомагати іншим підтримувати свій фізичний стан та розвиватися, щоправда, не в легкій атлетиці, а у кросфіті! У мене були вдалі спроби поширити цей вид спорту в Sport Club NMU, адже дівчата від першого тренування отримали колосальне задоволення. Поки що я цілеспрямовано цим не займаюся! Можливо, у найближчий час захоплення переросте в роботу! Щодо планів на майбутнє, вони залежать від навчання. Зараз я приділяю  медицині найбільше уваги. У будь-якому випадку я не збираюся йти зі спорту, а буду й далі брати участь в чемпіонатах, здобувати перемоги, розвиватися в цьому напрямі.

8. Якщо людина хороша в чомусь, вона хороша у всьому і в спорті, і в науці! За які досягнення була присуджена тобі іменна стипендія Вченої Ради НМУ?  Розкажи про неї.

   Іменна стипендія Вченої Ради НМУ була присуджена мені після 1 курсу за результатами 2 семестру. Так як був відкритий набір кандидатів на цю нагороду, кожен мав можливість подати себе. На той час я вже стала головою відділу координації студентського наукового центру медичного факультету №2 та керівником наукового відділу студентської ради. Мала середній бал вище 4,0. Також здобувала перемоги в олімпіадах та видавала наукові праці. Першу свою наукову роботу я написала про діалоги, яка називалася «Динамічна реносцинтографія». На міському етапі  Міжнародного конкурсу знавців української мови іменні Петра Яцика я посіла 2 місце. На цьому я не зупиняюся, а продовжую далі вдосконалювати свої вміння та розвиватися в науці.

9. Як давно займаєш посади керівника наукового відділу Студентської ради та голови відділу координації Студентського наукового центру медичного факультету №2? З якими труднощами приходиться кожен день стикатися?

   Посаду голови відділу координації Студентського наукового центру медичного факультету №2 я займаю з початку 2 семестру , а керівником наукового відділу Студентської ради стала під кінець 1 курсу. Займаючи ці пости, я часто стикаюся з непередбачуваними обставинами. У кожен момент може щось змінитися і потрібно швидко знаходити правильне рішення. Це досить складно, але дуже цікаво.

10. Що стало приводом посвятити себе науковій діяльності та допомагати іншим розвиватися?

   Коли я вступила до університету, відразу ж зайняла активну позицію, адже мала бажання розвиватися в сфері медицини. Все почалося з гуртка Оперативної хірургії. Пам’ятаю, я зайшла в аудиторію, де було багато людей, прослухала цікаву та на той час не досить зрозумілу для мене лекцію з топографічної анатомії і була приємно вражена. Я захотіла далі продовжувати брати участь у різноманітних гуртках та конференціях. Згодом, стала писати свої роботи. А надихнули мене ступити на шлях до глибшого пізнання медицини, старшокурсники, які стояли за трибуною та презентували нам свої дослідницькі роботи. У мені прокинувся інтерес та жага до досліджень, а потім вже  й  захотілося допомагати іншим розвиватися у цій діяльності.

11. Удосконалення своїх вмінь у науці та спорті забирають дуже багато часу, чи не так? Ще й навчання в університеті також нелегке. Як тобі  вдається поєднувати різні галузі роботи на досить високому рівні?

   Я ніколи не зважаю на труднощі. Вони є обов’язковою складовою нашої буденності. Це темп мого життя. Мені подобається чимось займатися, розвиватися. Проте, у мене є один ,так би мовити, секрет успіху. Як би смішно це не звучало, я веду щоденник! Так, той звичайний, шкільний.  Завдяки йому я чітко знаю, що потрібно зробити у той чи інший день. Він мене дисциплінує. Повірте, із гарно складеним планом роботи на тиждень, можна встигнути все!  

12. Ти через декілька років закінчиш університет, що далі? Ким плануєш стати? Поєднуватимеш спорт з медициною?

   На жаль, я не можу дати  чіткої відповіді на запитання, адже не знаю, що буде завтра, а тим більше через декілька років. Щодо того, ким планую стати -  ще не розібралася, так як не була на клінічних кафедрах. Але, звісно, мені, як і всім, хочеться  в майбутньому працювати лікарем вузької спеціальності, щоправда не спортивним. Поки що не маю такого бажання, адже я планую спорт та медицину, не поєднувати, а розвивати паралельно! Лікарська справа для мене понад усе, завжди стоїть і стоятиме на першому місці! А от чи буду я себе далі розвивати у легкій атлетиці професійно, під питанням. Я не впевнена, що матиму час і можливість на це. Проте точно можу сказати, що підтримуватиму свою форму і не перестану займатися цим видом спорту.

13. Щоб робота приносила радість, від неї треба відпочивати. Розкажи як проводиш вільний час, чи маєш ще якісь захоплення?

   Мені, як атлетці, звісно, до вподоби активний відпочинок на природі, типу NMU SportFest та велоподорожей вулицями міста. Узагалі зайняття спортом є моїм моральним відпочинком. Я розслабляюся та віддаляюся від усіх буденних справ під час тренувань. Потім приходжу додому і як кожен смертний, лягаю з фруктовим салатом перед телевізором - відпочиваю фізично!

14. Що, на твою думку, кожен повинен спробувати у житті?

   Як на мене, кожен повинен спробувати все те, у чому відчуває слабинку, щоб її ліквідувати, адже те що тебе не вбиває, робить тебе сильнішим, воно загартовує. Я  дуже хочу стрибнути з парашута і відправитись у навколосвітню подорож. І сподіваюся, найближчим часом, це зроблю, отримаю жадану насолоду від життя. Цього  бажаю й всім!

 

Світлана Іщенко

Коментарі