Випускник НМУ – універсальний солдат. Або як студенти-шестикурсники здавали 3 види екзаменів і намагалися при цьому не стати пацієнтами

   Чим далі, тим більше програма підготовки медиків схожа на розклад тренувань спецназу. Під гаслом «лікар мусить бути готовий до усього» Міністерство охорони здоров’я вкотре ощасливило нас своїми нововведеннями. Цього разу поговоримо про те, що серйозні люди, в рамках загальнодержавної медичної реформи, придумали з випускними іспитами.

   Щоб отримати омріяний диплом шостому курсу довелося сісти всім відомим великим м’язом одразу на три стільці. Поговоримо про кожен детальніше.

   Перший – втілення великого походу в Європу – тестування за зразком США. Студентів, яким випала честь його пройти, обирали рандомно. Чимось це нагадує принцип виховної роботи в давньому Римі – відрубати голову кожному десятому, не питаючи про попередні подвиги або провини. Формальне виправдання – це перевірка заради перевірки. У диплом результат не іде. Навіщо треба було забирати у випадкової групи людей безцінний час на підготовку до справді важливих іспитів – нам не зрозуміти. Одразу ясно лише те, що тести формату США не є ефективним засобом контролю знань. Єдине, що винесли з них для себе учасники атракціону – поки дійшов до кінця питання,  то забув початок. Зате ми знаємо, що хворому було 40 років. Що буде, коли цю систему введуть на повну потужність – лишається з острахом здогадуватися.

   Частина друга у всіх на слуху вже не один рік – це той самий Крок-2. Насправді він теж гість з-за океану. Однак тутешня адміністрація вирішила систему американців оптимізувати під наші реалії – і внесла в базу 50% нових питань, які до моменту іспиту ніде не публікували. Крім того випускників зустріли такі добрі знайомі, як питання без правильної відповіді. Або з кількома правильними. Або некоректно сформульовані. Як виходити з цієї ситуації – знову проблеми нас із вами, а люди, які йшли на червоний диплом, потихеньку жували гліцин в очікуванні результатів.

   Ну і стілець третій – наш з вами рідний, вітчизняний, сучасник сивих бабусь і спадок від системи освіти УРСР – держекзамен. Проходило це дійство рівно через 5 днів після Кроку. Очевидно, це ще нам поблажка. Справжній студент повинен все вміти писати в один день. Секунду, я пожартувала з приводу одного дня... а екзаменатори ні. У результаті хірургію, терапію і гігієну складали з 7.30 ранку до 14 дня за один присіст. Ганяючи з 10-го на перший поверх лікарні на Дружби Народів. Готуємося до реального життя, шановні. Що входило в цей екзамен? Тести з гігієни, збір анамнезу і постановка діагнозу реальному пацієнту (ніхто не постраждав). З хірургії – вишивка хрестиком на паралоні, назви інструментів і накладання пов’язок. Які результати – двійки не отримав ніхто. Серйозно, дехто навіть мав 5. Хоча як завжди багато залежало від того, чи пощастило з білетом. За що вдячні студенти – за розуміння викладачів. Вони теж люди, і не докопувалися особливо, щоб не сидіти до ночі, опитуючи 35 людей. На цьому плюси закінчуються. Як, на наше щастя, і стільці.

   Який можна зробити висновок? Спроби осягнути неосяжне не можуть увінчатися нічим хорошим. Завдання екзамену – показати реальний рівень знань лікаря, від якого будуть залежати життя інших людей. Натомість очільники нашої системи освіти використовують іспити для демонстрації успіхів євроінтеграції. При цьому не відміняючи застарілий держекзамен. Нас з вами усіх – давайте у це вірити – чекає закінчення 6-го курсу. А отже, і тріада екзаменів. Давайте шукати в них позитив – після такого тестування нас уже нічим, справді нічим не злякаєш. І нехай менеджери розкажуть нам, як їм було тяжко вчитися.

Марія Орел

Коментарі