Їси в нашій їдальні чи буфеті? Та ти або багата, або безстрашна людина!

   Кажуть, що справжній студент - завжди голодний і, відповідно, злий, але чому? Немає чого їсти? Наука сильно виснажує? Так, це вагомі причини, проте  не всі!

   Пропоную обговорити пункти харчування (ціни, персонал, умови) типового студента НМУ. Давайте почнемо здалеку. Прямуючи через проспект Перемоги до Санітарно-гігієнічного корпусу, що найперше кидається в очі? Вірно, Ви зустрічаєте голодних, невиспаних студентів, які з насолодою поїдають паніні в прикуску з шаурмою. Це в кращому випадку. Але чому ж на вулиці? Невже славнозвісне «ФОРНЕТТІ» та чимало інших кіосків пропонують смачнішу та безпечнішу їжу, ніж наші місця громадського харчування на базі «фіз-хіма» і буфет в приміщенні «сан-гіга»?

   Думаю, Ви вже зрозуміли, про що саме йтиметься мова. Давайте просто порівняємо заклади харчування «фіз-хіма» та буфет «сан-гіга».

   Перше, на що слід звернути увагу – це чистота. Так, у загальному все добре. Звісно, інколи трапляються випадки, коли мусиш сісти за брудний столик і сам його прибрати. Припустимо, що той чи інший заклад відвідала велика кількість людей, відповідно персонал не встиг підготувати місця для інших. Правда, ніхто не задався питанням, якою ганчіркою той стіл протирають? У «фіз-хімі», зрозуміле діло, є вода, тому будемо сподіватися на добросовісність  працівників двох закладів. А у «сан-гізі»? Відверто кажучи, я боюся класти на стіл будь-яку їжу. Хто його знає, можливо, після чергового прибирання на ньому знову поповнилася колекція представників, яких ми вивчаємо на Кафедрі мікробіології, вірусології та імунології у цьому ж корпусі.  А Ви?

   Друге – це якість продуктів (придатність до споживання, смак, запах, зовнішній вигляд, калорійність, біологічна цінність). Звісно, естетичні, смакові та ароматичні властивості їжі, на жаль, я не зможу адекватно оцінити, адже не всім подобається те, що й мені. Тому просто висловлю свою думку. Як і у буфеті «фіз-хіма», так і «сан-гіга»  продукція, здавалось би, має бути однаковою. Але ні, вона навіть за асортиментом істотно відрізняється. У закладі “без води та світла” не просто набагато менший вибір їстівних виробів, його майже немає! Значна частина продукції, швидше за все, вже не є придатною до споживання. Про калорійність й біологічну цінність я промовчу! (це стосується обох вище згаданих закладів). Хоча, не так все й плачевно, у єдиній справжній їдальні університету є в наявності корисні свіжоприготовлені страви, які, на жаль, не славляться своєю запашністю та витонченістю смаку.

   Третє – це вартість. У жодному закладі немає помірних цін! Проте і тут всім відомий вже буфет виділився – напевно побив рекорди Гінесса за розцінками, які офіційно ніде не є зазначеними ( ЗУ "Про захист прав споживачів" стаття 15, пункт 3). Цікаво, чим відрізняються, здавалось би, одні й ті ж коржики за 8 і 12 грн.? Вірно, власниками…

   Четверте – це соціальний фактор. Зважаючи на поведінку та відношення до відвідувачів закладу двох жіночок,  у мене виникає питання, чи мають вони професійну освіту, відповідно до  наказу "Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств)" пункт 1.9.? Адже працівниці не тільки не знають своїх прав та обов’язків, у них і із арифметикою кепські справи.
Давайте повідаю Вам декілька історій із своєї біографії і, відповідно, поясню в чому справа. Розпочнемо з цієї під умовною назвою «Мутуалізм між глибокими знаннями математики та високою акторською майстерністю». Якось взимку вирішила купити оті ж самі коржики за 12 грн. Знаєте, вони були такими смачними й бажаними, проте не через те, що я аж так зголодніла, а через те, що витратила на них більше, ніж потрібно. Ще й яких зусиль до цього доклала! Адже якби я не наполягла на поверненні здачі, напевно, придбала би їх за 20 грн. Який висновок? Треба бути обачним, бо Вас у будь-який момент можуть обдурити!
   А тепер моя улюблена «Битва за виживання, або як Галя лякала хлопця зі зростом 192 см». Сидимо ми групою за столиками, читаємо «мікру», їмо, бесідуємо – ідилія, якій через 5 хв. наступив кінець - приєднався до нас, весь такий на стилі, мій одногрупник. Сидить тихенько та й їсть собі шаурму. Як думаєте, що було далі? Вірно, розпочався цирк: темненька жіночка стала метушитися, відкривати двері, думати, як хлопця витягти зі столу, і все це відбувалося під крики «Мальчік, ідіть їжте свою шаурму, там де купили…!». Звісно, ми всі заступилися за улюбленого ровесника – він продовжив їсти, а жінка стала менш впевненою і рішучою у своїх діях, проте більш червоною від обурення та знань студентів з правознавства. Нас не мають права змушувати купувати небажаний чай, за те, щоб посидіти за столом згідно з статтями 17, пункт 2 та 19, пункти 1, 2, 3(6) ЗУ "Про захист прав споживачів". Так, це приватний заклад, але він вважається буфетом студентів, чи не так? Ми чогось не знаємо? Заборона на споживання їжі, придбаної за межами пункту харчування не є регламентованою жодним нормативно-правовим актом, а лише власними Правилами, яких ми не бачили!

   Я би продовжила свою критику, але все ж зупинюся…

   Жоден заклад громадського харчування НМУ, на жаль, не виправдовує себе. Тому голодному студенту залишається лиш попихатися сухом’яткою на вулиці з надією, що по завершенню 6 курсу він не підчепить виразки.

   Сподіваюся на те,  що ці слова будуть почутими, і в нас запрацюють хороші, доступні для всіх їдальні.

   Далі буде…

Світлана Іщенко

Коментарі