Життя комадни КВН «Trip to Fun» зсередини | Інтерв'ю з Олександром Макаренком та Максимом Перепелицею

   Зірки театру та гумору нашого університету - Олександр Макаренко та Максим Перепелиця не лише розповіли про своє дитинство, сьогодення й плани на майбутнє. Вони показали нам «Єдину у своєму стилі україномовну команду КВН «Trip to Fun» » через призму двох абсолютно різних поглядів.

  1. Розкажіть про історію формування «Trip to Fun». 
    ОЛЕКСАНДР: Знаєш, кожна людина хворіє по-своєму. Для когось це футбол, музика чи живопис, а для мене, і тим більше для Максима, улюбленою справою є КВН. Усе розпочалося з такої нав’язливої ідеї, що навіть вступ до НМУ не став на заваді бажанню продовжувати виступати. Питання полягало лише в тому, щоб сформувати команду. Мені пощастило - я зустрів  Макса, який, власне, і став нею. А потім у нашому житті з’являлися люди, які приходили й незабаром йшли. На сьогодні нас четверо: Макс, Яся, Даша і я.
    МАКСИМ: Об’єднавшись, ми виступали на сцені НМУ. Це навіть спочатку не були змагання КВН, і не конкурсна програма, а просто - концерт. І лише в Славутичі, можна сказати народилося нове чудо світу, народилася команда «Trip to Fun».

  1. Хто є опорою, наставником вашої команди? У чому полягає роль капітана «Trip to Fun»?   
    МАКСИМ: Ми - самі для себе опора. А от головною ланкою, фундаментом команди є Саша. Практично всі жарти то - його творіння. У наш час дуже важко вигадати щось нове та цікаве, але у нього це добре виходить.
    ОЛЕКСАНДР: Макс є лідером і наставником команди. Він найкращий актор, якого я тільки міг бачити. Та й досвід у нього набагато більший. А у мені ще грає дитинство, тому, інколи дуже важко зосередитися на серйозних речах. Коли стосується права капітанського конкурсу, іноді виходить Макс, іноді я. У нас немає чіткої ієрархії в команді.
    Щодо мене, то відверто кажучи – ні в чому! Я просто вчасно приходжу на репетиції, пишу матеріал та реєструю на конкурси.
    Усе проходить так: ми збираємося, обговорюємо сценарій, звичайно, Макс вносить свої поправки, деякий час сперечаємося, гарно репетируємо, а потім їдемо на фестиваль й займаємо призові місця.
  2. Коли розкрився ваш талант та як ви його розвивали? З чого починали будувати кар’єру гумориста?
    ОЛЕКСАНДР: У КВН граю близько 10 років. Усе розпочалося з 5 класу,  тоді я був такою «маленькою зірочкою», яка всіх радувала та потішала. А з 7-го – почав їздити по фестивалях, уже як капітан команди «ВИКА АШ». У 9-му – став керівником «Тетріса». Тоді за нашу команду взялися Кирил Вольнов і Діма Зубов з «Лукасу», які завжди нам допомагали то створювати матеріал, то їздити по фестивалях. Саме вони «підняли нас з колін» і показали цей світ. Тривалий час ми виступали на конкурсах Всеукраїнського рівня, займали призові місця і мені це подобалося. А потім я вступив до НМУ, і все, що було пов’язано з гумором дуже різко закінчилося.
    МАКСИМ: Перший раз я виступав ще в садочку, з віршиками, а потім у школі. Був членом шкільної команди КВН "КОП", яка спочатку стала срібним, а потім вже і золотим призером Всеукраїнських змагань загонів юних інспекторів руху. Також їздив на різноманітні конкурси гумористів. Серед яких відмітився гран-прі Всеукраїнського конкурсу юних гумористів та читців творів О.Вишні "Посміхнемося щиро Вишні". Великий внесок у розвиток мого таланту вклали: Митчик Т.Й, Артемук О.О., та Пугач Л.В. Але, попри все, себе гумористом не вважаю. Це просто одна із ролей сцени великого театру - життя.

  1. Чи складно боротися за перемогу в дуеті з професійними командами? Чим ви вразили журі та глядачів?
    МАКСИМ: «Усмислі», а ми що, не професійна команда? Важко, звісно, важко... Але у нас теж високого рівня жарти.
    Вразили, мабуть, своєю харизмою і бажанням виступати.
    ОЛЕКСАНДР: Боротися? Я ніколи не сприймаю це як змагання. Оплески та захват глядачів - найкраща нагорода! Без них будь-яка перемога втрачає сенс.
    Думаю, ми вразили форматом гумору - він новий та парадоксальний. Адже суб'єктивізм образу "Айболіта" у нашій підсвідомості грунтується на чому завгодно, окрім дотепності й жартів.
  2. Які питання найчастіше піднімаєте у своїх виступах, із чим це повязано? (Медицина і в навчанні, і в хобі, невже ви так нею марите?)
    МАКСИМ: По-різному, усе залежить від тематики конкурсу. Як на мене, команда лікарів повинна жартувати і про своїх колег, і про свій мізерний заробіток, і про відносини між ними й пацієнтами, і, звісно ж, висміювати курйозні моменти, зв’язані з медициною. На жаль, не всі це розуміють.
    ОЛЕКСАНДР: Враховуючи досвід останніх фестивалів, наша команда зрозуміла, що треба відходити від подібних сюжетів. Розпочинали ми з того, що жартували на медичну тематику (зачіпали більш загальні, вічні проблеми), на перших порах це заходило. Але коли стали виступати на більш високому рівні, редактори сказали: «Хлопці потрібно віддалятися від медицини, бо глядач втомлюється спостерігати за одним й тим же. Ви повинні його чимось дивувати». Зараз написали новий сценарій, який містить дуже мало елементів пов’язаних з нашою професією.
    Насправді все залежить не від мене. За 4 роки навчаня в унівеситеті викладачі, сама атмосфера, режим - відучили мислити поза системою. Лікарська справа - це все, що в мене залишилося, я ,думаю, про медицину, живу нею. ЇЇ занадто багато в моєму житті. І це не тому, що цього хочу, а тому, що так має бути.

  1. Чи припустиме табу в гуморі? Як думаєте, на які теми не варто жартувати? Про що найчастіше змовчуєте чи взагалі не говорите на сцені?
    ОЛЕКСАНДР: Звісно припустиме. Жартувати не варто на теми політики і релігії, адже це справа кожного. КВН повинен нести щастя і радість! Тому жоден з нас ніколи не ставив собі за ціль когось образити, зачепити чиюсь душу, бо ми не такі - ми хороші!
    Я ні про що не змовчую. Те, що дозволять, я й говорю, інколи більше, ніж потрібно.
    МАКСИМ: Я повністю погоджуюся з Сашою. Релігія і політика - це теми не для гумору. Насправді інколи жарти такого плану можуть проскочити на репетиціях, але у світ вони не виходять.
  2. Який рецепт хорошого жарту?
    МАКСИМ: У нас жарти готує Саша. Він хранитель цієї великої книги рецептів гумору!
    ОЛЕКСАНДР: Насправді, немає ніякого рецепта! Просто треба, щоб прослідковувався парадокс (увесь гумор побудований на них) та щоб самі жарти були цікавими. Головне – вірити, що вони хороші.
  3. Які у вас плани на майбутнє у медичній та розважальній сферах діяльності?
    ОЛЕКСАНДР: Як усі, я бажаю вивчитися, отримати диплом, влаштуватися на високооплачувану роботу, одружитися і виховати 5 дітей. Щодо медицини, то хочу стати головним педіатром країни, адже лікувати дітей – набагато благородніша справа, ніж дорослих. Будь-яка хвороба є відображенням способу життя людини і лише діти є винятком. Провина може лягти на плечі їхніх батьків, які не правильно зрозуміли потреби свого малюка, чи не змогли надати йому першу допомогу. Поставити вірний діагноз дитинчаті, яке кричить, маленьке, – це вершина, бо запитати що і де болить під силу кожному. Стосовно розважальної сфери – це лише хобі. Я ніколи не ставив собі за ціль трансформувати її у професію, тому що коли улюблена справа стає роботою, ти перестаєш отримувати те задоволення.
    МАКСИМ: Медицина, можливо,.. КВН, можливо… Час покаже, чому не можна поєднати медицину як хобі і все життя працювати в сфері КВНу, або ж навпаки? Усі крапки над «і» розставить тільки час.
  4.  Десь використовували талант гумористів, окрім КВН? Щось ще отримуєте від свого хобі?
    МАКСИМ: Так, коли був викуп дружини. Але тоді більше не талант гумориста, а вміння імпровізувати зіграли своє. До того ж ми проводили декілька корпоративів, на яких здобули безцінний досвід та непогану рекламу. Так як це тільки початок нашої кар'єри, великих прибутків вони не приносять, чого не скажеш про публіку, про їхній захват та задоволення.
    ОЛЕКСАНДР: Найчастіше лише проблеми отримую. Так як мені важко себе стримати, я починаю говорити, а не всім подобається слухати те, чого вони не хочуть. А вести корпоративи – це була  ідея Макса. Я ніколи не ставив собі за ціль отримати заробіток.

  1. Розкажіть про ваші найбільші досягнення.
    ОЛЕКСАНДР: Команда за весь час існування зіграла 5 ігор, на 2 з яких ми посіли 2 місце. Саме на Весняному кубку в м. Славутич і на Весняному кубку в м. Прилуки ми здобули перемогу.
    Стосовно моїх особистих досягнень. Перебуваючи у складі команди «ВІКА АШ», я став Містером КВН на Обласному етапі змагань КВН в м. Полтава, 2009 р.
    Поки був капітаном «Тетріса», я отримав 12 нагород. Одна з них є дуже цінною. Серед усіх членів 33 команд нашої країни я і ще 6 хлопців стали тими щасливчиками, яким присвоїли звання «Найкраща чоловіча роль». І тоді ж КНУКіМ та КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого запросили мене вступити до них безкоштовно, поза конкурсом. От такі приємні спогади залишив у моєму серці фестиваль «Жарт-птиця» у 2012 р.
    У 2012 р. мене двічі визнавали Найкращим актором на фестивалях: "Сміховик" в м. Житомир та "Первосміх" в м. Лубни.
    Зовсім нещодавно я отримав «Найкращу чоловічу роль» ліги КВН в м. Славутич. Проте думаю, Максу повинні були дати це звання, адже він знаходиться на рівень вищий від мене.
    МАКСИМ: Я маю також багато нагород: і за кращу акторську роль, і за найкраще зіграні образи, і різноманітні медальки та кубки - усе це є. Але як на мене, Ми - згуртований колектив. Ми - сім'я, - це і є нашим найвищим досягненням.

  1. Чого очікували від суперфіналу в Славутичі? Поділіться своїми враженнями.
    ОЛЕКСАНДР: Знаєш, насправді нічого не очікував. Це привілеї дівчаток! Я просто був щасливий, що знаходився там, грав на сцені з  професійними командами, яких міг бачити лише по телевізору. Навіть мріяти не насмілювався про те, що змагатимуся та згодом потоваришую з ними. А про перемогу й думки не було, адже я реально оцінював ситуацію. Пересмішити й обіграти людину в біатлон, яка виграла на «Розсміши коміка» 50 тис. багатьом не під силу (десь хвилин 5 я протримався). Я вважаю, що ми виклалися по максимуму. Без вагань можу сказати, що кожен з нас отримав безцінний досвід, найкращі знайомства та чарівні емоції.
    МАКСИМ: Ми очікували море позитивних емоцій, виплеск адреналіну та безмежне задоволення. Що хотіли, те і одержали!

  1. Хто з вас найсмішніший?
    МАКСИМ: Не знаю, це складне питання… На мою думку, Саша)
    ОЛЕКСАНДР: Яся!! Я сама серйозність)) А на сцені ми всі однаково класні!))

  1. Хто в вашому розумінні КВНщики, чим вони відрізняються від коміків?
    ОЛЕКСАНДР: Це те ж саме, що порівнювати хірурга і лікаря. КВНщик займається справою більш вузької спеціалізації. А  комік – це людина, яка присвячує гумору все своє життя, яка є такою і за кулісами, і поза ними, яка грає свою роль на 100%. Я не такий, я соціопат.
    МАКСИМ: А у моєму розумінні, гуморист, комік і КВНщик - це зовсім різні люди. «Клуб весёлых и находчивых»(КВН), сама назва несе глибокий зміст про діяльність членів талановитих команд. Справжній КВНщик майстерно презентує свої жарти, уміло знаходить вихід з будь-якої ситуації, добре працює в команді і усе це робить вправно і найголовніше - із задоволенням. А гумористи просто веселять людей ,інколи ще й використовують чужі матеріали, ідеї та думки.
  2. У житті ви такі ж розкуті та смішні, як на сцені? 
    ОЛЕКСАНДР: Та ні, у житті я не розкутий, але й не є стриманим. Час від часу буваю серйозним, але дуже рідко сором’язливим. Завжди є відповідальним та, звісно, веселим. Правда, я закомплексований, ще й  маю багато фобій. Колись, у дитинстві, велика проблема сучасності торкнулася мене -  боявся комусь не сподобатися. Проте, зараз, це все в минулому. І до того ж я не пристосований до цього життя. Інколи здається, що упустив період, коли всі підлітки проходили соціальну адаптацію. У той час я або писав сценарій, або їздив на фестивалі. Мені дуже важко показати свою емоцію такою як вона є. Зазвичай, їх або занадто багато, або вони взагалі відсутні.
    МАКСИМ: У житті - зовсім інший, ніж на сцені. На сцені я граю певні ролі. А у житі я просто позитивна людина, яка буває інколи серйозною, а інколи - не втрачає можливості пожартувати.

  1. Чого очікуєте від Року вогняного півня?
    ОЛЕКСАНДР: Нууу спочатку буде зима, далі весна, літо, осінь, а потім вже й 2018 рік настане.
    Я не впевнений у завтрашньому дні, чого ж можу очікувати від цілого року? Проте, думаю, ми з Максом потрапимо на телебачення. Так-так, я цього дуже сильно бажаю. Просто хочу, щоб мої любі тато й мама пишалися своїм сином, щоб нарешті зрозуміли що таке КВН і чому я присвячую йому так багато часу.
    МАКСИМ: Я також не знаю, що зі мною буде завтра… Чого можна очікувати від року півника, теж не можу сказати… Я думаю, він принесе щось нове, неймовірне та багато змін на краще.
  2. Що таке Профком?
    Профком - це сила і опора НМУ. Дякуємо йому, що дісталися до Славутича не пішки!

 

 

Світлана Іщенко

Коментарі

Додати новий коментар

CAPTCHA
Це питання створено з метою запобігання спаму