Жити коханням!

Лянка Щеглюк

мої губи скучили за твоїми цілунками
мої руки хочуть тебе обіймати
наші душі сплелись візерунками
наші мрії нас учать літати.
тож кидаймо усю роботу 
все крім нас уже зачекає
ти моя найрідніша турбота
більш нікого крім тебе не маю
більш нікого крім тебе не треба
і твій чай із усіх найсмачніший
твоє дихання моя потреба
тож давай будем жити скоріше!

 

 

M. Kopot'

Маєм один на двох сум і одні тривоги,
Бережемо найкращий фаянс лиш одне для одного
Й вибираєм з усіх,такі схожі дороги.
Де ти ходиш?Ти осліп чи оглух?Ти читаєш шматочок цього
І малюєш навколо із солі круг,
Щоб не стерли пороги і без тривоги
Спати , видихати тебе .Назавше друг
Моїх сонячних днів , моїх передуманих ночей
І нічим не леліяних снів.Поки так.
А сьогодні і завтра
Мрячний погляд , краплину мовчазний й не твій,
Відлетів, як згорілий лелека у хмиз,
Залишивши в повітрі лиш сміх черешневий
І в книжках легкий непомітний стриптиз.

 

 

 Лютянська Ангеліна (©L.A )

Ранок.
Сонце сліпить прямо в обличчя
Світанок.
Це слово завжди було романтичним

Кава.
Терпка і гірка ,зі смаком кардамону
Милуюсь.
Як ти ,як завжди, ранкуєш чаєм з лимоном
Сонце.
Пробирається в дім через всі жалюзі
Ніжно.
Сонячний зайчик у моїй руці
Цілуєш.
Мурахи по тілу розлились рікою
Це щастя?
Бо так буває лише з тобою
Літо.
Навіть небо теплом огортає
Квіти.
Ти їх мені і для мене зриваєш
Море.
Шумом прибою із глузду збиває
Дощ.
І як звати мене я вже не пам'ятаю
Пісок.
Наші ноги теплом зігріває
Вечір
І під сонця заходи ,разом з небом згораєм
Я нічого гарнішого певно не знаю
Знов сонце.
В океані бездонному ніби втопилось
Ніч.
В її тиші і темряві ми загубились
Зорі.
Так близько - рукою дістати! 
Любов.
У якій зазвичай так важко зізнатись
Місяць.
Залив все навколо терпким білим світлом
Сон.
І затишку запах став у повітрі
Сни.
Про те як проміння б'є у фіранок
А завтра.
Вже скоро , наступить знов 
Ранок.

Коментарі