Зізнання поета | Інтерв'ю з Євгенієм Качаном

   Майстер слова живе, коли пише, а отже таїть у душі те, що може описати лише  у своєму творінні.  Євгеній Качан –  студент нашого університету, людина, якій  підвласне не тільки слово, а й складні механічні головоломки

1. Коли розпочалося твоє творче життя? Що стимулювало тебе для цього?

   Перше моє творіння  було написано в 11 класі  Білоцерківської школи, яке присвятив своїй рідній людині. Мама, яке ніжне, чисте слово, наповнене незрівнянною, неосяжною любов’ю для кожного. Саме вона є постійним натхненням та надзвичайно міцною єдиною опорою в моєму житті. Тоді, ще в вищій школі, 4 роки тому, я хотів їй розповісти про мою  сильну гарячу синівську любов, про почуття, які я міг донести до неї лише крилатими рядками вірша.

2. У яких жанрах переважно пишеш? Чому вони тобі найближчі до душі?

   Пишу переважно інтимну та громадянську лірику. Я не сказав би, що ці жанри є найближчими для мене. Просто, висвітлюю в своїх віршах все те, що  наболіло в глибині моєї душі, те, що схвилювало моє серце в якийсь неочікуваний момент.  До цього часу мені хотілося писати лише про події на Сході нашої країни,  про любов до матері й України та про палке кохання до дівчини.  Ніхто не знає, що і коли може  зацікавити  поета так сильно, що надихнуло б його до написання шедевра.

3. Як сприймає читач поезії на воєнну тематику? Чи легкі у написанні такі твори?

   Основними читачами моїх поезій є близькі та рідні мені люди, які сприймають їх з розумінням .  Є твори, які дуже легко зрозуміти , але сильно складно усвідомити. Навіть й для  мене вірші на воєнну тематику - морально тяжкі, бо все, про що я пишу, неначе сам переживаю. Буває навіть  втираю сльози на щоках...

4.  Кажуть, що кожен письменник має свою музу? Хто надихає тебе на написання поезій?

   Думаю, у кожного митця є своя муза, яка надихає, зцілює та згодом йде, залишаючи гірко-солодкий присмак у його житті. Так було й в мене, я лишився сам в похмурий день зі своїми думками, адже життя без неї – суцільна пустота. Проте навіюють нові ідеї не тільки особи прекрасної статі, включаючи найважливішу та найріднішу людину для мене – маму, а й події, що відбуваються в нашій Вкраїні. 

5.  Чи бувала у тебе творча криза? Чому вона виникає? Які найкращі засоби її подолання?

   Творчу кризу переживають усі, без винятку, але у когось може виникати вона частіше, у когось рідше, хтось легко її переносить, а хтось впадає в депресію. І у мене вона була, мабуть, й зараз є. Хоч і, бажання  є писати, навіть  й ідеї та теми наявні,  але ,на жаль,напевно немає кому  надихати. Я не знаю, що сьогодні чи завтра станеться, можливо, з’явиться муза чи пегас, якого поки що я не шукаю, а чекаю. Проте, не впевнений, що всі митці не протидіють застою у своїй діяльності.

6.  В яких збірках друкувалися твої твори? З якими видавництвами співпрацюєш або хочеш співпрацювати?

   Мої поезії вміщають такі літературні альманахи та часописи: «Барви», «Антологія сучасної української літератури»,  «Мати» та інші. До сьогоднішнього дня й надалі  я планую співпрацювати  із хмельницьким видавництвом «Лілія».  Чому саме воно? Та тому що є фінансово доступним для кожного талановитого митця. Також сприяє та допомагає таким як я, реалізовуватись – самі пропонують видати ті чи інші твори у своїх Альманахах.

7. Коли вийде в світ твоя перша збірка, можливо книга? Хто допомагає тобі у цьому? Як хотів би назвати свій  доробок?   

   Я не те що планую, я марю бажанням випусти в світ величезний ряд тиражів збірок , які міститимуть не лише мої, а й твори,  однодумців. І це не все, я вирішив себе спробувати у прозі – почав писати детектив під назвою «Пацієнт №5». Проте публікація робіт вимагає значних коштів, яких , на жаль, поки що не вистачає для втілення в реальність своєї жаданої мрії. Незважаючи ні на що, я працюю над подоланням матеріальної скрути та скорішим виданням вже багатьох готових матеріалів.  У цьому мені допомагають мама та друзі, головне мати ціль і впевнено йти до неї. Сподіваюся, у наступному році читачі побачать не тільки поезії, а й детектив у друкованому вигляді. Хоч я не прагну стати відомим, але все ж таки маю сильну жагу тримати у своїх руках власні твори,  опубліковані, звісно ж, видавництвом  «Лілія».

8.  Щось плануєш змінювати у своїй творчості?

   Ні, я не будую плани на завтра стосовно творчості, проте не боюся спробувати свої сили на новому полі письменної діяльності. У будь-який момент,  я можу натрапити на щось нове, цікаве, незвичне, що змусить мене написати відмінними від попередніх моїх робіт рядками. А що ж до інших видів мистецтва, вони не такі близькі до мого серця, не такі бажанні мені, тому продовжуватиму вдосконалювати свої вміння та розвивати себе лише в літературній сфері.

9.  Чи не заважає навчання твоїй творчій роботі? Бували такі моменти в твоєму житті, що хотілося більше приділяти  часу поетичній праці?

   Раніше я дуже хотів більше писати, але зараз переживаю тяжкий час   –  відсутність натхнення, яке вкрай необхідне для написання чогось шедеврального. 5 місяців потому навіть навчання та бажання стати  лікарем не ставало перепоною моїй творчій роботі. Бувало так, що хвиля ідей раптово нахлинала й заповнювала мою голову роздумами про висвітлення своїх поглядів та переконань у вірші.

10. Чи плануєш ти в майбутньому поєднувати навчання з мистецькою діяльністю?

   Майбутнє таке далеке та невідоме…Тяжко зараз дати відповідь на це питання. Звісно, хотілося б стати невропатологом чи психіатром і паралельно займатися улюбленою справою. Проте  хіба можливо водночас бути в усьому хорошим, чи вистачатиме часу на все…

11.  Чим захоплюєшся, окрім літератури та медицини?

   Найбільше я люблю проводити час з друзями. Буває, хочеться просто прогулятися вулицями Києва та подискутувати на різноманітні теми, інколи духовно збагатитися - відвідати театр у своєму місті чи почитати книгу. Дуже часто виникає бажання не лише  сходити на футбол, а й самому поганяти м’яча, адже спорт - це сила та здоров’я кожного. Обожнюю також вирішувати  складні механічні головоломки –  складати кубик Рубика різного ступеня складності, мій особистий рекорд - 43с. Напевно будь-хто поєднує фізичні та інтелектуальні уміння в своєму житті, як бачите я не є винятком!

12.  З ким з минулого ти хотів би зустрітися? Що приваблює тебе у творчості цієї людини?

   Є дві визначні особи минулого,  справжні національні генії,  з якими  хотів би  я зустрітися та подискутувати на болючі для мене й них теми - це Леся Українка та Т.Г.Шевченко. Кобзар – майстер слова, цим все сказано! А ось Леся Українка вразила мене своєю надзвичайною силою волі та шаленою жагою до життя, яка показана була  у шедеврі «Contra spem spero!» .

13. Яке твоє ставлення до творчості  сучасних «живих класиків» світу? Кого б хотів виокремити?

   Відверто кажучи, я не цікавлюся літературою наших днів, переважно читаю твори таких письменників ХІХ-ХХ ст. як: :  Джером Девід Селінджер «Ловець у житті»,  Па́уло Кое́льйо «Вероніка вирішила померти», Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом», Артур Конан Дойл «Пригоди Шерлока Холмса». Проте  є один працівник пера, мова написання, якого настільки проста, зрозуміла  та легка для сприйняття, що відразу захоплюєшся його творчістю. Кожен, хто прочитає його звичайні та водночас  багаті  творіння,  може знайти  навіть себе та своїх друзів в ролі головних героїв. Цим майстером слова є Марк Леві «Піти, щоб повернутися»!

14.  Яке твоє життєве кредо?  

   Я маю 2 життєвих кредо:

  • «Ніколи не здаватися».
  • «You’ll Never Walk Alone» (Ти ніколи не йтимеш один).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Світлана Іщенко

Коментарі