Кожний студент пам’ятає, що серед документів для вступу до вузу мала б бути медична довідка з висновком „придатний до навчання в вищому навчальному закладі”. Вже при навчанні студентам щороку потрібно проходити медогляд. І це не забаганка самого вузу. 1994 року Постановою Кабінету Міністрів України „Про обов’язкові медичні огляди деяких категорій населення” від 5 серпня №532 було затверджено перелік категорій населення, які зобов’язані проходити медичні огляди:

Важливо, що такі медичні огляди здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на утримання закладів охорони здоров’я, що проводять ці огляди. Закон „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” також каже, що місцеві заклади охорони здоров’я разом із підприємствами (зокрема, вузами) мають забезпечувати проведення щорічного медичного обстеження всіх молодих громадян (ст. 12).

Уже 2000 року Законом України „Про захист населення від інфекційних хвороб” було також встановлено, що обов’язковим профілактичним медичним оглядам підлягають, зокрема, студенти вищих навчальних закладів (ст. 21).

Також Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок” від 23 травня 2001 року №559 (зі змінами) наголошено, що студенти підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду перед початком проходження виробничої практики на об’єктах, працівники яких підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду.

Міністерство охорони здоров’я України затвердило своїм Наказом від 23 липня 2002 року №280 Перелік необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичність їх проведення. Стосовно студентів, то перед початком і в період проходження виробничої практики на об’єктах, працівники яких підлягають обов’язковому профілактичному медичному огляду, вони мають при проведенні попереднього медогляду пройти:

• лікарів-спеціалістів: терапевт, дерматовенеролог, стоматолог, отоларинголог;
• лабораторні й інші дослідження: флюорографія, дослідження крові на сифіліс, мазки на гонорею, дослідження на носійство кишкових інфекцій, серологічне дослідження на черевний тиф, дослідження на гельмінтози, мазок з горла та носа на наявність патогенного стафілококу.

Досить суперечливим є застосування вузами вимоги до студентів проходити медогляд для „допуску” до сесії. Абзац п’ятий п. 3.12.2.1 чинного Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах прямо вказує: „Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни (семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку), якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї навчальної дисципліни” - не більше, не менше*!
* Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. - К.: ВВП „КОМПАС”, 1997 - С. 21

Але студенти, які відмовляються або ухиляються від проходження обов’язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від відвідування вузів - це вимога Закону України „Про захист населення від інфекційних хвороб” (ст. 21).

Цікаво, що Міністерство охорони здоров’я, Міністерства фінансів і економіки, а також Мінсім’ямолодьспорт мають щорічно забезпечувати пільгове проходження студентами й учнями медичного огляду під час оформлення на роботу в студентські трудові загони. Так зазначено в Заходах щодо забезпечення працевлаштування молоді, затверджених Указом Президента України „Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді” від 6 жовтня 1999 року №1285/99.

Нагадаємо також, що всі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу (навіть за сумісництвом і по контракту, що важливо для студентів) лише після попереднього медичного огляду i в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові - це вимога ст. 191 Кодексу законів про працю України.

Великий резонанс у суспільстві викликала свого часу вакцина проти кору та краснухи, якою за планами Міністерства охорони здоров’я протягом лютого-березня 2008 року мали прищепити 95% жителів України віком від 15 до 29 років (природно, що в ці вікові рамки потрапляє абсолютна більшість студентів)*. Зокрема, в Харкові в цій віковій категорії мешкає близько 235 тис. осіб**:
* О. Скрипник. Ну, й навіщо нам ця „КаКа”? // „Дзеркало тижня”, № 4 (683) за 2-8 лютого 2008 р.
** Реєстр населення м. Харкова віком від 16 до 29 років, що підлягає щепленню проти кору та краснухи / Офіційний сервер Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету, 24 лютого 2009 р.

В цьому контекстові слід нагадати, що Цивільний кодекс України каже: „Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою” (ст. 284), тільки за її згодою. Також „Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування” (там же). Законом України „Про захист населення від інфекційних хвороб” уточнено, що „Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою... Особам віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років профілактичні щеплення проводяться за їх згодою та за згодою батьків...” (ст.12).

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контролю якості і обороту медичних імунобіологічних препаратів” від 3 лютого 2006 року №48, щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами згідно з календарем профілактичних щеплень в Україні. Обов’язкова імунізація населення проводиться проти десяти інфекцій:

• туберкульозу;
• дифтерії;
• коклюшу;
• стовбняку;
• поліомієліту;
• вірусного гепатиту В;
• кору;
• краснухи;
• епідемічного паротиту;
• гемофільної інфекції.

Ще Цивільний кодекс України зауважує, що „Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою” (ст. 281). А „Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони ... застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта” (ст. 42 Основ законодавства України про охорону здоров’я).

І наостанок „Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров’я, - карається штрафами до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років” (ст. 142 Кримінального кодексу України).

Сподіваємося, що студентам ніколи не знадобиться скористатися можливістю Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”: „Підприємства, установи та організації можуть за клопотанням молодих громадян або їх представників повністю або частково оплачувати надання медичної допомоги в найскладніших випадках у платних лікувальних закладах країни або за кордоном” (ст. 12).