Одним із логічних шляхів продовження (поновлення) навчання або необхідним кроком вступу до наукової діяльності є аспірантура (далі, можливо, докторантура). В регіоні діє більше півсотні установ і закладів, де готують майбутніх кандидатів наук (зокрема, в Харкові 92,3% від загальної кількості таких закладів області).

Найбільша кількість установ, що здійснюють підготовку аспірантів, знаходиться в Київському (29, на кінець 2008 р. у них навчалися 1852 аспіранти*) та Дзержинському (відповідно, 18 і 1468) районах м. Харкова. Чисельність аспірантів на кінець 2007 р. складала 3989 осіб** (у тому числі з відривом від виробництва - 2532 особи, що склало більше половини від загальної кількості аспірантів), на кінець 2008 р. - 4061 особа (в тому числі з відривом від виробництва -2573 особи або 63,4% від загальної кількості аспірантів). За ці роки спостерігається збільшення числа аспірантів: порівняно з 2006 р. - збільшення на 1,9% (у тому числі з відривом від виробництва - на 2,6%), порівняно з 2007 р. - збільшення на 1,8% (у тому числі з відривом від виробництва - на 1,6%). Порівняно з 2006 р. кількість прийнятих до аспірантури збільшилася на 3,2% (переважно за рахунок аспірантів, що були прийняті на навчання без відриву від виробництва, обсяг прийому яких збільшився на 6,6%), але порівняно з 2007 р. кількість прийнятих уже зменшилась на 2,5% (переважно за рахунок аспірантів, що були прийняті на навчання без відриву від виробництва, обсяг прийому яких скоротився на 5,2%, тоді як прийом до аспірантури для навчанням з відривом від виробництва зменшився тільки на 1,2%). Останні роки переважна більшість аспірантів навчається за рахунок державного бюджету:

• серед прийнятих у 2007 р. - 1161 особа (або 92,1% від обсягу прийому);
• серед прийнятих у 2008 р. - 1118 осіб (або 91,0% від обсягу прийому).

Серед інших:

• прийнятих у 2007 р. - 97 осіб (7,7%) - на комерційній основі та 2 особи (0,2%) - за рахунок власних коштів науково-дослідних інститутів;
• прийнятих у 2008 р. - 107 осіб (8,7%) - на комерційній основі та 4 особи (0,3%) - за рахунок власних коштів науково-дослідних інститутів.
• Фактичний випуск із аспірантури становив:
• у 2007 р. - 996 осіб (менше, ніж у 2006 р. на 0,6%), у тому числі 675 осіб навчались з відривом від виробництва (у 2006 р. - 666);
• у 2008 р. - 940 осіб (менше, ніж у 2007 р. на 2,1%), 648 осіб навчались з відривом від виробництва.

* Про роботу аспірантури та докторантури у Харківській області у 2008 р.: Експрес-випуск Головного управління статистики в Харківській області від 26 січня 2009 р., №48-16/19
** Студентський паспорт м. Харкова: довідник для громадсько-активного студента / Упор. А.В. Коновалов. - Х., 2008. - С. 6-7

Але за ці роки збільшується чисельність аспірантів, які були випущені з захистом дисертації:

• у 2007 р. - із 187 до 212 осіб (або на 13,4%), у тому числі 152 особи, які навчались з відривом від виробництва (у 2006 р. - 134);
• у 2008 р. - уже до 220 осіб (або на 3,8%), у тому числі 158 осіб, які навчались з відривом від виробництва.

Розподіл аспірантів за віком (станом на 2008 р.) складає:

• 20-29 років - 3263 особи або 80,3% (у 2007 р. - 3273 особа або 82,1%);
• 30-34 років - 417 осіб або 10,3% (у 2007 р. - 368 осіб або 9,2%);
• 35-39 років - 208 осіб або 5,1% (у 2007 р. - 201 особа або 5,0%);
• 40 років і старше - 173 особи або 4,3% (у 2007 р. - 147 осіб або 3,7%).

У порівнянні з 2007 р. в загальній кількості аспірантів спостерігалось збільшення питомої ваги жінок, а саме: з 55,5% у 2007 р. до 56,9% у 2008 р.

Тож, спираючись на необхідні здібності випускник може спробувати здобути ступінь кандидата наук у аспірантурі - такій формі підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації, що гарантована Законом „Про вищу освіту”: „Аспірантура (ад’юнктура) і докторантура створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук” (ст. 58) і Законом „Про наукову і науково-технічну діяльність”: „Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура та докторантура” (ст. 19).

Обидва закони визначають, що умови вступу та порядок навчання в аспірантурі закріплюються урядом: „Порядок підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів визначається Кабінетом Міністрів України” (там же) і „Порядок вступу та навчання в аспірантурі та докторантурі встановлюється Кабінетом Міністрів України” (там же) відповідно. Тож Кабмін своєю Постановою від 1 березня 1999 р. №309 затвердив Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів.

Не пізніше ніж за три місяці до початку прийому до аспірантури вузи оголошують наукові спеціальності, терміни й умови прийому до них, перелік необхідних документів. Для проведення прийому до аспірантури ректором (керівником) створюється приймальна комісія під його (або заступника) головуванням за участі керівників кафедр (відділів, лабораторій) і передбачуваних наукових керівників аспірантів.

До такої комісії охочі вступити вчасно подають на ім’я ректора (або керівника наукової установи) наступні документи:

• заяву (скоріше за все за формою, з зазначенням форми навчання, спеціальності, можливого наукового керівника);
• особовий листок із обліку кадрів (надається для заповнення);
• список опублікованих наукових праць і винаходів або наукові доповіді (реферати) з наукової спеціальності (для вступників, які не мають наукових доробків);
• медичну довідку про стан здоров’я (за формою №286-у з місця постійного проживання);
• копію диплома про закінчення вузу.

Також, тим, хто раніше вже встиг скласти кандидатські іспити, можна додати до перелічених паперів посвідчення про складання кандидатських іспитів. Потім вступникові обов’язково й особисто треба бути подати (пред’явити) паспорт і оригінал диплому. Неподання в установлений термін всіх або окремих документів чи поданням їх після закінчення встановленого терміну є підставою для недопущення до вступу.

Також важливим кроком є проведення співбесіди з можливим науковим керівником, розгляд ним наукових праць вступника (або рефератів), за результатами чого виносяться письмові висновки, наприклад:
- відгук про співбесіду;
- відгук про наукові праці.

На підставі цих висновків приймальна комісія виносить рішення про допуск вступника до складання ним вступних іспитів, про що останній повідомляється в тижневий термін. Із цього моменту на молодого науковця чекають три екзамени, що проводяться предметними комісіями, сформованими керівником установи, як правило, в кількості 3-5 осіб:
- з спеціальності (в обсязі навчальної програми для спеціаліста або магістра, яка відповідає обраному науковому фахові);
- із філософії;
- з однієї з іноземних мов на вибір - англійської, німецької, іспанської, італійської, французької*.

Якщо ж вступник уже складав кандидатські іспити (з усіх або якихось дисциплін), то він звільняється він складання екзаменів і йому оцінки кандидатських іспитів зараховуються як вступні до аспірантури.
* Екзамен із іншої іноземної мови може складатися за рішенням Вченої ради вузу або наукової, науково-технічної, технічної ради наукової установи в разі, коли знання цієї мови необхідне для роботи над дисертацією

У разі допущення до вступних іспитів до аспірантури як з відривом, так і без відриву від виробництва, вступникові, який працює, надається для підготовки та складання екзаменів додаткова оплачувана відпустка за місцем роботи з розрахунку десять днів на кожний іспит. Ця вимога гарантована також ст. 216 Кодексу законів про працю України.

Після складання іспитів приймальна комісія закладу приймає рішення стосовно кожного вступника. В разі одержання однакових оцінок переважне право на зарахування мають вступники:
- рекомендовані до вступу вченою радою вузу (його факультету) або наукової установи;
- які успішно закінчили магістратуру;
- які успішно склали всі або декілька кандидатських іспитів.

Про зарахування або про відмову в ньому вступникові повідомляється в п’ятиденний термін із дня прийняття приймальною комісією рішення. У разі незарахування до аспірантури вступник протягом одного календарного року може скористатися результатами своїх вступних іспитів для вступу до іншого закладу. І насамкінець, саме зарахування оформлюється наказом ректора (або керівника наукової установи), разом із яким призначається „особистий” науковий керівник.

Не пізніше тримісячного терміну після зарахування вченою радою закладу затверджуються тема майбутньої дисертації й індивідуальний план роботи аспіранта (після їхнього обговорення кафедрою).

З цього моменту аспірант зобов’язаний:

• працювати за індивідуальним планом роботи, що передбачає складання кандидатських іспитів (із спеціальності, іноземної мови та філософії), заліків із дисциплін, визначених рішенням вченої ради закладу з урахуванням профілю підготовки, та педагогічну практику;
• звітувати про хід виконання дисертації на засіданні вченої ради закладу, не менше ніж два рази на рік звітувати виконання індивідуального плану роботи на засіданні кафедри (відділу, лабораторії);
• щорічно атестуватися науковим керівником;
• у встановлений термін захистити дисертацію або подати її до спеціалізованої вченої ради.

Важливо, що саме за результатами щорічної атестації наказом ректора (або керівника наукової установи) аспірант переводиться на наступний рік навчання або відраховується з аспірантури. Згідно ст.53-55 Закону „Про вищу освіту” аспіранти мають такі ж права й обов’язки як і студенти, але Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів закріплює за ними, зокрема, права на:

• користування навчально-виробничою, науковою, культурно-спортивною, оздоровчою базою закладів;
• отримання всіх видів відкритої наукової інформації і наукового консультування;
• участь у науковій діяльності кафедри (відділу, лабораторії);
• отримання державної стипендії (в разі зарахування до аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням);
• переривання навчання з поважних причин з подальшим його продовженням, поважність причин, тривалість і кількості якого визначаються вченою радою;
• щорічні канікули тривалістю до двох календарних місяців, що включаються до загального терміну навчання (в разі зарахування до аспірантури з відривом від виробництва);
• участь у виборах до органів самоврядування закладу;
• роботу за сумісництвом;
• безпечні та нешкідливі умови навчання та праці;
• забезпечення впорядкованим житлом на час навчання за умови самостійної оплати вартості користування житлом (іногороднім у разі зарахування до аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням);
• працевлаштування (згідно з угодою або контрактом).

Важливо, що стипендія аспірантам, які навчаються за державним замовленням із відривом від виробництва, призначається з дня їхнього зарахування. Також термін навчання в аспірантурі включається до науково-педагогічного стажу, зокрема, Закон „Про наукову і науково-технічну діяльність” каже: „До стажу наукової роботи зараховується... час навчання в аспірантурі чи ад’юнктурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад’юнктури” (ст. 22-3).

І наостанок, про додаткові гарантії аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва. Зокрема, ст. 216 Кодексу законів про працю України каже, що „Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів”.

Також таким працівникам можуть надаватися вільні від роботи дні (ст. 218 Кодексу законів про працю України):
- протягом чотирьох років навчання - один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% середньої заробітної плати працівника;
- протягом четвертого року - додатково ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Окремо слід відзначити самостійну роботу над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Здобувачами (особами, прикріпленими до аспірантури, які готують дисертацію без навчання в аспірантурі) можуть бути ті, хто мають вищу освіту з кваліфікацією спеціаліста або магістра та ставлять за мету протягом до п’яти років:
- підготовку та захист кандидатської дисертації;
- поглиблене теоретичне вивчення спеціальних дисциплін, вивчення іноземної мови та філософії;
- складання кандидатських іспитів.

Для прикріплення до вузу або наукової установи в якості здобувача необхідно подати на ім’я керівника:
- заяву, список опублікованих наукових праць і винаходів, копію диплома про вищу освіту (для тих, хто ставить за мету написання кандидатської дисертації);
- заяву та витяг з рішення вченої ради закладу, де виконується дисертаційна робота (для тих, хто ставить за мету тільки складання кандидатських іспитів).

На підстави цих документів, висновків кафедри (відділу, лабораторії) та за результатами співбесіди із майбутнім здобувачем керівник закладу видає наказ про прикріплення здобувача та призначення наукового керівника.

Тепер здобувач погоджує з науковим керівником індивідуальний план роботи та протягом одного місяця після прикріплення подає його на кафедру (у відділ, лабораторію) для затвердження. Теми ж дисертації погоджується на кафедрі (у відділі, лабораторії) та затверджується вченою радою закладу. Як і аспіранти, здобувачі щорічно звітують на засіданні кафедри (відділу, лабораторії) й атестуються науковими керівниками, складають кандидатські іспити з наукової спеціальності, іноземної мови та філософії, а також інші екзамени чи заліки з урахуванням профілю підготовки (за рішенням вченої ради закладу).