Темно, тісно, волого і слизько, страшенно хочеться води і скоріше вийти на свіже повітря. Розпора. Сидим, спершись на болючі "костомахи"))) і чекаємо своєї черги, щоб протиснутись в наступну щілину. Товщина кожної наступної щілини вбиває надію на те, що ми, все таки, здолаємо цей маршрут. Як на мене, єдиний кайф у спелеології це момент закінчення маршруту і зходження на білий світ)))))). Пройшло вже, майже, два тижні, а я зовсім не сумую за печерами, сумую за веселою компанією, яка зібралась, за святом, яке дарує кожен похід, за позитивними емоціями, за результатом подорожі до якої ми з Павлом і з Жоріком докладали 2 тижні організаторських робіт.

Можна написати, багато про печери, про кристали, сталактіти, сталагміти, про розпори і шкуродери, про білого і чорного спелеолога, про "Фантазію" і "Альпи", про "Казку" і про "Зондер", але вряд чи можливо розповісти про ці речі людині, яка не була в печері, і дивлячись на фоторгафії кристалів, мріє побувати в "Млинках".

Я знаю, точно знаю, що пройде час, вирішимо дату наступної подорожі, я напишу, оголошення, типу "Подорож до центру Землі", зберуться люди, яких буду запевняти, що не полізу в печеру, і знов зірвусь, одягну комбез, ліхтарик і будь-шо-будь.
Вражає, як в умовах підвищеної небезпеки, група починає працювати, як команда, приємно відчути руки, чи плечі, які допомагають тобі проштовхнутись крізь вузький шкуродер. Правду кажуть, що спільна біда зближує, нашою "бідою" були печера Млинки, яка допомгла нам знайти нових друзів, змінити ставлення до людей, яких ми знали, до цієї подорожі.
Женя КЕШЕЛЯ

Хочемо подякувати всім учасникам за розуміння і підтримку під час подорожі, за гарно проведений час в чудовій компанії. Просимо вибачення за незручності, пишіть про них в нашу "Книгу відгуків", ми з радістю прочитаємо Вашу критику. До нових зустрічей.

Адміністрація МЕДоходів