Чи потрібно платити за "хвіст" чи що-небудь ще? Практика показує, що в деяких приватних вузах студенти сплачують за т.зв. "хвостівки", а в державних - ні. Постає логічне запитання: одні й ті ж самі студенти (за одних сплачує держава, за інших - сам студент або інші особи), що навчаються в єдиній системі вищої освіти, в одних вузах сплачують, а в інших ні, за певні освітні послуги (чи їхні складові).

Відносно державних вищих навчальних закладів існує чіткий Перелік платних послуг, які вони можуть надавати.

• переведення з одного до іншого вузу та поновлення навчання студентів, за винятком осіб, які перебували в академічній відпустці та переводяться або поновлюються з об'єктивних причин;
• повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів;
• освітні послуги понад обсяги, встановлені навчальними планами у вищих навчальних закладах;
• консультації для студентів понад обсяги, встановлені навчальними планами;
• надання допомоги в оформленні виїздів українським студентам, які від'їжджають за кордон;
• надання місць у будинках (пансіонатах) і базах відпочинку, зокрема, спортивно-оздоровчих із відповідним медико-санітарним забезпеченням;
• групові й індивідуальні заняття фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортзалах, плавальних басейнах, тенісних кортах тощо понад норми, встановлені навчальними планами (за винятком занять, що проводяться зі студентами навчальних закладів спортивного профілю);
• організація "груп здоров'я";
• послуги спортивних баз і спортивно-оздоровчих таборів, спортивних клубів, у тому числі прокат спортивного інвентаря (за винятком послуг, що надаються студентам навчальних закладів спортивного профілю).
• надання місць на туристичних базах і в таборах;
• проживання в гуртожитках навчальних закладів;
• користування Інтернетом.

Слід зазначити, що така послуга, як переведення з одного до іншого вузу та поновлення навчання студентів, здійснюється виключно на умовах контракту (договору) з фізичними (юридичними) особами, а ось повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисциплін і курсів з наступним складанням іспитів, надання освітніх послуги та консультацій для студентів понад обсяги, встановлені навчальними планами у вищих навчальних закладах - виключно на умовах на підставі заяви фізичної особи. Це вимога п. 1.3 Порядку надання платних послуг державними навчальними закладами, затвердженого спільним Наказом Міністерства освіти України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 27 жовтня 1997 року №383/239/131 (зареєстрований у Мін'юсті 12 грудня 1997 р. За №596/2400).

Важливо, що підставою для надання конкретного виду платних послуг є тільки:

• договір (контракт) із фізичною (юридичною) особою, в якому визначається порядок надання послуги, розмір і терміни оплати за надану послугу;
• заява фізичної особи.

За ліквідацію студентами академічної заборгованості у разі їх переведення та поновлення, яка виникла внаслідок розбіжностей у навчальних планах вуз не має права стягувати зі студентів гроші, бо ця освітня послуга буда виключена з Переліку платних послуг.

Поглянемо ще раз на "хвостівки" (доздачу заліків і іспитів). По-перше, п/пункт 3.12.2.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого Наказом Міністерства освіти України №161 від 2 червня 1993 р., каже: "Вищий навчальний заклад може встановлювати студентам індивідуальні терміни складання заліків та екзаменів... Порядок і методика проведення заліків та екзаменів визначаються вищим навчальним закладом", а пункт 5.4: "У випадках виробничої необхідності у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації викладач може бути залучений до проведення навчальних занять понад обов'язковий обсяг навчального навантаження, визначений індивідуальним робочим планом, в межах свого робочого часу. Додаткова кількість облікових годин встановлюється вищим навчальним закладом і не може перевищувати 0.25 мінімального обов'язкового обсягу навчального навантаження". Логічно було б стверджувати, що доздачі можливо вважати не "освітніми послугами понад обсяги, встановлені навчальними планами" (за які треба студентові платити), а "необхідністю" (що ненабагато збільшує осяг навчального навантаження викладачів). Але з боку відповідальності, студент, за великим рахунком, має здавати заліки й іспити вчасно, якщо в нього, звичайно, немає на інше поважних причин.

Деякі платні послуги надаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, безоплатно:

• лекторії (з питань науки і техніки, культури та мистецтва, фізичної культури та спорту, правових знань, туризму та краєзнавства тощо);
• освітні послуги понад обсяги, встановлені навчальними планами;
• надання місць у будинках (пансіонатах) та базах відпочинку, зокрема, в спортивно-оздоровчих із відповідним медико-санітарним забезпеченням;
• групові й індивідуальні заняття фізичною культурою та спортом на стадіонах, у спортзалах, плавальних басейнах, тенісних кортах тощо понад норми, встановлені навчальними планами;
• організація "груп здоров'я", спортивних, фізкультурно-спортивних заходів;
• послуги спортивних баз і спортивно-оздоровчих таборів, спортивних клубів, у тому числі прокат спортивного інвентаря.

В разі неякісного виконання, або невиконання послуги вузом, внесені кошти підлягають обов'язковому поверненню фізичній (юридичній) особі, яка оплатила послугу. І останнє - відповідальність за організацію й якість надання платних послуг, а також обґрунтованість розмірів плати за послуги несуть керівники вузів.