Про складність сприяння зайнятості випускників уже раніше зазначалося в контексті укладання угод про підготовку фахівців із вищою освітою. Тож, слід розрізнювати працевлаштування студентів, які навчалися за рахунок:

• державного бюджету;
• місцевих бюджетів;
• юридичних осіб;
• фізичних осіб.

Взагалі, згідно Закону України „Про вищу освіту” всі „Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи” (ст. 56). Але ст. 52 Закону „Про освіту” уточнювала, що „Випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”, а вже зазначена ст. 56 Закону „Про вищу освіту” конкретизувала: „Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником”.

Тож, на виконання вимоги ст. 52 Закону „Про освіту” Кабмін в 1996 році своєю Постановою від 22 серпня №992 упровадив Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, який діє досі.

Між ректором (із одного боку) і студентом (із іншого), після його зарахування на навчання за державним замовленням, має бути укладено угоду про підготовку фахівців із вищою освітою за установленою Порядком формою, про що вже йшлася мова раніше.

Цією угодою, нагадаємо, випускник зобов’язується, „відпрацювати ... не менше трьох років” (п. 6).

Вже укладена угода може бути розірвана за ініціативи випускника лишень у таких випадках:

• установлення інвалідності І-ІІ групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням;
• установлення інвалідності І-ІІ групи у дружини/чоловіка випускника, одного з його батьків, осіб, які їх замінюють;
• якщо випускник - вагітна жінка;
• якщо випускник є матір’ю або батьком дитини в віці до трьох років або дитини, яка згідно з медичним висновком потребує догляду до досягнення нею шестирічного віку;
• якщо випускник є одинокою матір’ю або батьком, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
• проходження чоловіком/дружиною військової служби, крім строкової, в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів і офіцерів у ЗСУ, Державній прикордонній службі, СБУ;
• проходження чоловіком/дружиною служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування місця працевлаштування;
• вступу до вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації випускників вузів I-II рівнів акредитації.

А також угода може бути скасована в інших випадках, мова про що буде далі.

З моменту укладання угоди на ректора покладається функція оформлення направлення на роботу випускникам, які підлягають державному розподілу. Ця вимога була затверджена Наказом Міністерства освіти України „Про оформлення на роботу випускників вищих закладів освіти” від 4 червня 1998 року №1/9-235.

Направлення випускника на роботу оформляється на підставі замовлення від керівника підприємства, що пропонує роботу. Таке замовлення повинно містити перелік місць працевлаштування й умов, які зобов’язуються працедавці створити випускникові, зокрема, щодо забезпеченості житлом, розміру заробітної плати, інших соціальних гарантій. Цікаво, що майбутні працедавці можуть за рахунок своїх коштів надавати студентам матеріальну допомогу, а також установлювати доплати до стипендії, граничні розміри яких не обмежуються.

Керівництво вузу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання:

• пропонує майбутньому випускникові місце працевлаштування та посаду;
• оформлює картку працевлаштування випускника в двох примірниках, один із яких залишається в вузі, інший - надсилається працедавцю.

Працедавець, із свого боку, не пізніше ніж за два місяці до закінчення навчання випускника на підставі одержаної від вузу картки працевлаштування підтверджує вузові наявність місць працевлаштування.

З цього моменту з’являються ще дві причини розірвання угоди про „працевлаштування”, що можуть бути ініційовані працедавцем у разі:
- неможливості надання випускникові роботи згідно з медичним висновком, якщо медичний огляд для прийняття на роботу відповідно до законодавства є обов’язковим, або висновком медико-соціальної (експертної) комісії;
- банкрутства підприємства.

Також працедавець може не надати випускникові робочого місця, якщо той без поважних причин не захистив дипломний проект. Але підприємство може надати горе-студентові роботу з урахуванням одержаної спеціальності та кваліфікації. І ще - якщо умови угод, укладених до шлюбу чоловіком і дружиною, не передбачають направлення їх до одного й того ж населеного пункту, місце їх роботи може визначатися за домовленістю між ними та працедавцем, але в разі коли вони не змогли дійти згоди, один із подружжя має право розірвати угоду в односторонньому порядку.

Не пізніше ніж через сім днів після завершення навчання випускникові вручається дипломом і направлення на роботу (за установленою формою), в якому визначається термін прибуття до місця роботи. Якщо ж випускника були призвано на строкову військову службу або він проходив альтернативну (невійськову) службу, то після її завершення він має прибути на роботу за призначенням, але час перебування на такій службі зараховується в термін роботи. Також до терміну роботи за призначенням зараховується час перебування жінки у відпустці в зв’язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Саме з моменту завершення навчання („випуску”) особа, яка навчалася за рахунок державного бюджету, вважається „молодим спеціалістом”:

• „Молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України” (ст. 197 Кодексу законів про працю України);
• „Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням” (ст. 7 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”).

Цікаво, що в Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, випускників вузів, працевлаштованих на підставі направлення на роботу, називають молодими фахівцями.

Перше, що каже урядовий Порядок про молодих фахівців, це те, що вони є такими протягом трьох років із моменту укладання трудового договору між ними та працедавцями, до яких були направлені. Важливо, що час навчання в інтернатурі до цього терміну не включається.

Й для молодих спеціалістів установлено ряд гарантій, зокрема, їм:

• надається відпустка тривалістю 30 календарних днів, за весь час якої за рахунок працедавця виплачується матеріальна допомога в розмірі академічної або соціальної стипендії, що вони отримували в останній місяць навчання в вузі (крім додаткової соціальної стипендії, що виплачується особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи);
• може встановлюватися вища заробітна плата за рішенням працедавця, якщо завершення вузу відбулося з відзнакою;
• забезпечується житло, якщо направлення на роботу отримано до іншої місцевості.

Звільнити молодого спеціаліста до закінчення терміну дії угоди можна тільки за ініціативи працедавця в випадках:

• ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
• виявленої невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню роботи;
• систематичного невиконання без поважних причин покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку обов’язків, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;
• прогулу без поважних причин, у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня;
• нез’явлення на роботу протягом більше ніж чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (не враховуючи відпустки по вагітності i родах);
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• появи на роботі в нетверезому стані або в стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
• вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна, встановленого вироком суду, що набрав законної сили.

Випускник також може бути переведений на роботу до іншого підприємства, але тільки за його власною згодою. При цьому молодому спеціалістові його „старе” підприємство надає нове направлення на роботу. Таким чином за випускником зберігаються всі права й обов’язки молодого спеціаліста.

В випадку ж, коли випускникові було відмовлено в прийнятті на роботу вже після прибуття до місця призначення, працедавець має компенсувати витрати, пов’язані з переїздом випускника та членів його сім’ї як до місця призначення, так і з поверненням до місця постійного мешкання проживання. У цьому випадкові випускник вільний у своєму працевлаштуванні.

Коли молоді спеціалісти, яким було відмовлено в працевлаштуванні, звертаються за працевлаштуванням до державної служби зайнятості, реєструються там, то їм мають протягом 10 календарних днів із моменту реєстрації підшукати підходящу роботу з урахуванням спеціальності. Коли їм не зможуть запропонувати її, то молодим спеціалістам надається статус безробітних із виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання про працевлаштування. У цей час вони мають право на безоплатну професійну орієнтацію, а також на перепідготовку з метою подальшого працевлаштування за набутою новою спеціальністю чи професією.

Й насамкінець, у разі якщо випускник:
- не прибув на роботу за направленням або відмовився приступити до неї без поважної причини;
- був звільнений за ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни протягом трьох років;
- був звільнений за власним бажанням протягом трьох років,
то він зобов’язаний, згідно урядового Порядку, „... відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання...”, а також - стосовно працедавця - „... компенсувати ... всі витрати” (п. 14). На щастя для випускників такого установленого порядку відшкодування наразі немає, але це не захищає їх від можливих судових позовів заради таких компенсацій. Хоча з моменту затвердження Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, не відомо прецедентів стягнень зі студентів, які відмовилися від „розподілення”*. Але, слід зазначити, що звертатися до державної служби зайнятості після цього складно, бо випускник формально уважається працевлаштованим...
* Твоє право на працю (молоді все про працю): Інформаційно-довідковий посібник / Упор.: А.В. Коновалов, М.О. Шишкова. - Х.: [Харківський міський центр дозвілля молоді], 2007 - С. 6-9

Якщо ж студент навчається за рахунок місцевих бюджетів (у комунальних вузах), то його працевлаштування визначається угодою, що укладається між ним і вищим навчальним закладом, бо окремого урядового порядку стосовно направлення на роботу та зобов’язання відпрацювати за направленням таких студентів немає.

Особи ж, що навчаються за рахунок юридичних осіб, працевлаштовуються згідно з відповідними угодами - між випускником і третьою особою або трьохстороннім договором. Це норма ст. 56 Закону „Про вищу освіту”.

Стосовно студентів, які навчаються за рахунок фізичних осіб, то на них поширюється раніше вже згадувана норма абзацу першого ст. 56 Закону України „Про вищу освіту”: „Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи”, тобто вони не підлягають направленню на роботу („розподіленню”).

Разом із тим, Закон „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” зазначає, що „Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у ... вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби” (ст. 7). У 2004 році було прийнято довгоочікуваний Закон „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю” від 4 листопада №2150-IV, яким окреслювався механізм забезпечення випускників першим робочим місцем шляхом надання працедавцю державної дотації, що мав уступити в дію в 2006 році.

У ньому також указувалося, що Порядок і строки надання дотації роботодавцю для забезпечення молоді першим робочим місцем мають установлюватися „спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття” (ст. 6). Саме тому Міністерство праці та соціальної політики України затвердило своїм Наказом від 25 лютого 2008 року №82 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19 березня 2008 року за №226/14917) Порядок та строки надання дотації роботодавцю для забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем.

Державна служба зайнятості може направити молодого випускника, який звернувся до служби не пізніше 6 місяців після закінчення навчального закладу (без урахування періоду проходження строкової військової або альтернативної служби) та перебуває на обліку в державній службі зайнятості як безробітній, на підприємство, яке:

• перебуває на обліку як платник внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття або має заборгованість за страховими внесками, нараховану пеню та фінансові санкції за порушення норм Законів „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, „Про зайнятість населення” та „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”;
• не має протягом останніх шести місяців скорочення чисельності працюючих за професією (спеціальністю), на яку направляється випускник для першого робочого місця;
• надає випускникові перше робоче місце строком на два роки*.

*Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу

В цьому випадкові таке підприємство отримує право на державну дотацію, що надається державною службою зайнятості щомісячно працедавцю протягом року в розмірі фактичних витрат на основну та додаткову заробітну плату та сум внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Причому заробітна плата не може перевищувати середньої заробітної плати, що склалася за всіма видами економічної діяльності в регіоні (області) за минулий місяць (або обчисленої з неї відповідної суми в разі, якщо особа працювала неповний місяць).

Такий дотаційний роботодавець, який прийняв молодого випускника, зобов’язаний протягом двох років не розривати трудовий договір із молодим громадянином за причин скорочення чисельності або штату працівників. У разі розірвання трудової угоди за таких причин, працедавець повинен буде повернути державі дотацію з урахуванням індексації на рівень інфляції.

Важливо, що „Перелік професій та спеціальностей, щодо яких може надаватися дотація роботодавцю для забезпечення молоді першим робочим місцем, визначається Кабінетом Міністрів України” (ст. 3 Закону „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”), а сам закон в 2006 і 2007 рр. зупинявся в дії згідно з законами про відповідний річний державний бюджет. Лишень у 2008 році Кабінетом Міністрів було прийнято Перелік професій та спеціальностей, за якими роботодавцям може надаватися дотація для забезпечення молоді першим робочим місцем і Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на надання роботодавцям дотації для забезпечення молоді першим робочим місцем.

Вищезазначеним Порядком указувалося, що „Бюджетні кошти спрямовуються на надання дотації роботодавцю у разі прийняття ним за направленням органів державної служби зайнятості на роботу молоді, якій надається перше робоче місце за отриманою професією (спеціальністю), включеною до переліку професій та спеціальностей, за якими роботодавцям може надаватися дотація для забезпечення молоді першим робочим місцем” (п. 1). До Переліку, затвердженого урядом, увійшли: