Це сталося… Таке життя…
Ти ще малий та розумієш,
Що вже немає вороття
І не чекатимеш на зміни.

Ти ще малий для цих подій,
Ти не готовий був це бачить,
Як, відриваючись від мрій,
Твій тато мамі не пробачить.

Візьме у руки пістолет,
Додасть туди тих куль свинцевих…
Нема підкинутих монет,
Нема і мук страшних серцевих…

А лиш картинка на очах,
Де ви іще сім’я щаслива,
Де ви не знали, що ж це - страх,
Де була мрія незрадлива.

Утрьох гуляєте, смієтесь.
І тато маму обіймає…
Не так як зараз з пістолетом…
І крові там також не має…

- Мамусю, матінко! О ні!-
Біжить хлопча, що має сили…
Пройшли часи ті золоті,
Коли в сім’ї любов’ю жили…

І ще раз постріл- тато впав.
Хлопчина тільки знай ридає,
Усе, що в цім житті він мав
Лише за мить одну втрачає…

А все та задрість, все обман…
Все ревнощі ті хворобливі,
Коли розказують батькам
Чутки злі й не правдиві…

Так тато маму ревнував,
Хоча й не мав на те причини,
А хто плітки ті розпускав,
Ніхто не зна до цеї днини.

Те все в дитини на очах,
Страшні ті дії відбулись…
А він все бачить лиш у снах,
Яка сім’я була колись..

І ті щасливі, милі дні…
Коли утрьох вони гуляли,
Коли їм не страшні дощі,
Коли про ревнощі не знали…

А що тепер? Він сирота…
На інвалідному візочку…
Ось так живе оте хлопча,
Не граючись з дітьми в пісочку..

І тільки маму вигляда,
Між сотень і мільйонів зір…
Хто розпускав плітки – не зна…
А тим їм все одно не вір..

Вони руйнують почуття,
Вбивають вірність та любов.
А ця історія страшна….
Аби не повторилась знов…

Це сталося, таке життя..
Ти ще малий, а розумієш…
Яка тоді страшна ціна,
Коли ти вірити не вмієш….