Знову задумуєшся:що таке життя? Намагаєшся провести якусь аналогію…Для чого?Мабуть,щоб краще його зрозуміти,збагнути важливість і значущість кожної хвилини. Якось на думку прийшов вислів: «Але життя не сон,воно не склянка чаю…»Починаєш обдумувати кожне слово,і усвідомлюєш протилежне. А чому б і ні?Кожна людина любить певний вид чашок. Навіть не стільки вид,скільки їхню місткість. Деяким подобаються літрові «кружечки»,а іншим - маленькі чашки. Так і в людини. В однієї довге життя,а інша залишає нас молодою…І знову ж таки чай…Його можна випити одразу,а можна повільно смакувати,насолоджуватися... І в нас так. Хтось проживає життя сіро і буденно,і воно пролітає як один день,а інші намагаються вловити кожен момент,запам’ятати всі подробиці,насолодитись кожним подихом вдихуваного повітря. І знаєте,після таких роздумів, хочеться випити велику чашку міцного чаю,смакуючи і вдихаючи запашний аромат улюбленого напою.

сни
Ти кохала…я знаю,і стільки ночей
Ти чекала його,його ніжних очей
Його доторку рук,його тіла тепла…
Ти чекала його,ти для нього жила.
Кожен день ти хотіла,щоб сон повторивсь
Де є він,де ви вдвох,де ви разом…колись
Та проходили дні,пролітали літа
І ті сни-тільки сни,а ти знову одна
І виною не він,і не твоя вина
Ти кохала,а він…а у нього вона
Хіба проти тут хтось,ти мені поясни
Та ви вдвох…і нічого,що то тільки сни.

Вона приходить… тихо і сама,
Її ніхто ніколи не почує,
Лиш розуміє подруга-зима…
Вона самотня, плаче і сумує…

І вечір знов, і знов її нема:
Хіба хтось може пояснити?
Лиш бачить все та подруга-зима…
Вона не може більше отак жити…

Забути все… дарма прийшла весна…
Чи ж довго можна жити з болем в серці?
Лиш знає все та подруга-зима,
А їй нінащо, ні для кого все це…