Сльози не брешуть, тихо течуть.
Час не щадить нас, люди умруть.
Серце не знає нот забуття,
лиш після смерті прийде каяття.

Страх поглинає наше єство.
Йдеш уперед - там тільки зло.
Свій біль не втопиш, бо сліз не стає,
відчаю хмара на тебе впаде.

В твоїм обличчі лиш тіні життя,
відблиск емоцій - картина пуста.
Хоче щось вирватись з тіла мого,
вже не спинити бажання цього.

Стан безнадійний, діагноз один,
світ мою душу навіки розбив.
Певно я спокій уже не знайду,
у порожнечу без крику іду.