Абсолютна тиша прорізала світ.
Чому ти замовкла? Продовжуй і далі!
Яке ж це щастя: відчути на мить,
Цей спокій й блаженство, якого так мало.

Підкинь-но ще трохи дров у вогонь,
Який розгорівся з одної лиш іскри.
Я не забуду тепло від долонь
Котрими тримаєш мене ти так тісно.

Я не втомлюся ніколи від тебе,
Я не втомлюся ніколи кохать,
Твоє зізнання дало мені крила
Не доведеться тебе більш чекать.

Кажи знову й знову цю фразу безсмертну
Якій уже тисячі й тисячі літ.
Тобі я вдячний -- ти не дала вмерти,
Ось цьому серцю, що більш не болить.

Нарешті не будемо більше страждати
Нарешті будемо просто кохать
Бо крок за кроком здобули те щастя,
Якого всім іншим шукать і шукать.

Торкнись мене і відповім я ніжно
Кипить весна і почуття з нею в серцях.
Не бійсь, піддайся їй, бентежно
Лиш поцілунок на губах тремтить.