- встановлення обсягів бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечення фінансування витрат на їхнє утримання;
- забезпечення розвитку мережі навчальних закладів і установ, організацій системи освіти, зміцнення їхньої матеріальної бази, господарське обслуговування;
- здійснення соціального захисту студентської молоді, створення умов для їхнього виховання, навчання та роботи;
- вирішення питань, пов'язаних із опікою дітей-сиріт, захист їхніх прав, надання матеріальної й іншої допомоги;
- створення належних умов за місцем проживання для виховання молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;
- організація професійного консультування молоді.
Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 р. №586-XIV (зі змінами) також передбачено перелік повноважень місцевих держадміністрацій, зокрема, щодо науки, освіти, молоді. Так, державна адміністрація:
- реалізовує державну політику в галузі науки, освіти, сім'ї та молоді;
- сприяє розвитку науки і техніки, реалізації регіональних науково-технічних програм;
- здійснює загальне керівництво закладами науки, освіти, що належать до сфери її управління, їхнє матеріально-технічне забезпечення;
- вживає заходів до збереження мережі закладів освіти та розробляє прогнози її розвитку, враховує їх при розробці проектів програм соціально-економічного розвитку;
- сприяє роботі, зокрема, молодіжних і інших громадських організацій.
- міська Комплексна Програма "Обдарована молодь";
- програма розвитку молодіжного житлового кредитування на будівництво житла в м. Харкові;
- програма взаємодії міської ради з об'єднаннями громадян м. Харкова;
- Комплексна програма протидії злочинності та корупції в м. Харкові;
- програма сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова;
- міська програма розвитку культури й оновлення культурної спадщини м. Харкова.
Взагалі самоврядування навчальних закладів (ст. 17 Закону України "Про освіту") передбачає їхнє право на:
- самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності;
- участь у формуванні планів прийому студентів із врахуванням державного замовлення й угод із підприємствами, громадянами;
- визначення змісту компонента освіти, що надається навчальним закладом понад визначений державою обсяг;
- прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інженерно-педагогічних і інших працівників, а також фахівців із інших держав, у тому числі за контрактами;
- самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури та штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати;
- здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в навчальних закладах.
Звісно, що така самостійність здійснюється в рамках чинного законодавства.
Ст. 29 Закону "Про вищу освіту" конкретизує права вузів у рамках їхньої автономії та самоврядування:
- самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;
- приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних і інших працівників;
- надавати додаткові освітні послуги;
- самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;
- створювати у порядку, встановленому Кабміном, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;
- здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;
- на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вузами, підприємствами, установами й організаціями;
- брати участь у роботі міжнародних організацій;
- запроваджувати власну символіку та атрибутику;
- звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також братии участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;
- користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Безпосереднє управління діяльністю вузу здійснює його керівник - ректор (президент, начальник, директор), який:
- вирішує питання діяльності вузу, затверджує його структуру і штатний розпис;
- видає накази та розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками та структурними підрозділами вузу;
- представляє вуз у державних і інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;
- є розпорядником майна і коштів;
- виконує кошторис, укладає угоди, дає доручення;
- приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;
- забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;
- визначає функціональні обов'язки працівників;
- формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
- відраховує та поновлює на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі (студентів, аспірантів тощо);
- контролює виконання навчальних планів і програм;
- контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;
- забезпечує дотримання службової та державної таємниці;
- здійснює контроль за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання та здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу (зокрема, студентів) і інших працівників вузу;
- разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вузу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його;
- відповідає за провадження освітньої діяльності у вузі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна;
- для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту створює робочі та дорадчі органи, а також визначає їх повноваження;
- щорічно звітує перед вищим колегіальним органом громадського самоврядування вузу.
Вчена рада (вузів ІІІ-IV рівнів акредитації) є колегіальним органом вищого навчального закладу, що утворюється строком до п'яти років (для національного вузу - до семи років) і компетентний з питань:
- подання до вищого колегіального органу громадського самоврядування проекту статуту, а також змін і доповнень до нього;
- ухвалення фінансових плану і звіту вузу;
- подання пропозицій ректору щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), директорів інститутів і головного бухгалтера;
- обрання на посаду таємним голосуванням завідуючих кафедрами і професорів;
- ухвалення навчальних програм та навчальних планів;
- ухвалення рішень з питань організації навчально-виховного процесу;
- ухвалення основних напрямів наукових досліджень;
- оцінка науково-педагогічної діяльності структурних підрозділів;
- приймає рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого наукового співробітника.
Вчену раду очолює ректор, а до її складу входять за посадами заступники керівника (проректори), декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників (не студентів) і обираються з числа завідуючих кафедрами, професорів, докторів наук; виборні представники, які представляють інших працівників (не студентів) вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вузу (при цьому не менш як 75% загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники). Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вузу за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. Тут важливо зазначити, що ст. 34 Закону "Про вищу освіту" каже саме про керівників органів самоврядування, що за посадами входять до складу Вченої ради, не уточнюючи якого самоврядування - громадського взагалі або студентського чи батьківського... Саме це є законною підставою для входження, зокрема, керівників органів студентського самоврядування, які займають ці посади, навіть, га громадських засадах.
Керівництво факультетом здійснює декан, що видає розпорядження, що стосуються діяльності факультету, які є обов'язковими для виконання всіма працівниками факультету і можуть бути скасовані лишень ректором.
Вчена рада факультету є колегіальним органом факультету, який очолює її голова - декан. До компетенції останньої належать:
- визначення загальних напрямів наукової діяльності факультету;
- обрання на посаду таємним голосуванням асистентів, викладачів, старших викладачів, доцентів, декана;
- ухвалення навчальних програм та навчальних планів;
- вирішення питань організації навчально-виховного процесу на факультеті;
- ухвалення фінансових плану і звіту факультету.
Рішення вченої ради факультету вводяться в дію рішеннями декана та можуть бути скасовані Вченою радою вузу.
До складу вченої ради факультету входять за посадами заступники декана, завідуючі кафедрами, знов керівники органів самоврядування факультету, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників (не студентів) і обираються з числа професорів, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників факультету (не студентів) і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вузу (при цьому не менш як 75% загальної чисельності її складу мають становити науково-педагогічні працівники факультету). Виборні представники обираються органом громадського самоврядування факультету за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють. На рівні факультету також не уточнюється самоврядування, керівники якого за посадами є членами вченої ради, тож це законне підґрунтя для членства керівників органів студентського самоврядування.
Про особливості системи управління вузів І-ІІ рівнів акредитації, а також інші питання управління вузами можна дізнатися з розділу VІ "Управління вищим навчальним закладом" Закону України "Про вищу освіту".
Зосереджуючись тепер саме на громадському самоврядуванні, наприклад, ст. 16 Закону "Про освіту" його органами в освіті визначає:
- загальні збори (конференція) колективу навчального закладу;
- районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників;
- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.
Важливо, що цей Закон каже, що разом із тим такі органи можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу (і студентів, і працівників), спеціалістів певного професійного спрямування. А щодо компетенції органів громадського самоврядування, то їх в Законі визначено так:
- внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі освіти;
- вирішення в межах своїх повноважень питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності навчальних закладів.
Також даний Закон визначає, що конкретні повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає Міністерство освіти України в межах чинного законодавства за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань. Але такі повноваження визначені лишень у Законі України "Про вищу освіту" (ст. 37-38) та Положенні про державний вищий навчальний заклад, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. №1074 (зі змінами). Намагання визначити особливості та повноваження студентського самоврядування Міністерством були нормативно здійснені в 2001 та 2007 роках. 3 квітня 2001 року Наказом МОН №166 було затверджено Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах. Із того часу Наказ і Положення не були зареєстровані в Міністерстві юстиції, хоча і відмовлено в реєстрації не було. 29 серпня 2007 року вийшов Наказ МОН №770 "Про затвердження Типового положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах України", але йому вже зовсім було відмовлено в реєстрації Мін'юстом (лист про відмову від 13 вересня 2007 р. №760/5). І вже в листопаді того ж року побачив світ Наказ Міністерства освіти і науки "Про затвердження Примірного положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах України" від 15 листопада 2007 р. №1010. Відносно нього також немає рішення Міністерства юстиції щодо реєстрації або відмові в ній.
Дивись: Наказ Міністерства освіти і науки "Про затвердження Примірного положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах України" від 15 листопада 2007 року № 1010
Компетенцією загальних зборів є:
- за поданням Вченої ради вузу прийняття статуту вищого навчального закладу, а також внесення змін до нього;
- обрання претендента на посаду ректора шляхом таємного голосування і подання свої пропозиції власнику (власникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі);
- щорічне заслуховування звіт ректора й оцінювання його діяльності;
- обирання комісії з трудових спорів (відповідно до Кодексу законів про працю України);
- розгляд за мотивованим поданням Вченої ради питання про дострокове припинення повноважень ректора;
- затвердження правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
- затвердження положення про органи студентського самоврядування;
- розгляд інших питань діяльності вузу.
- надає оцінку діяльності керівника факультету (декана);
- затверджує річний звіт про діяльність факультету;
- вносить пропозиції ректору про відкликання з посади декана;
- обирає виборних представників до вченої ради факультету;
- обирає кандидатури до вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу (загальних зборів трудового колективу);
- обирає кандидатури до Вченої ради вищого навчального закладу.
Важливо зазначити, що виборними представниками від факультету до вченої ради факультету та Вченої ради вузу не можуть бути студенти або аспіранти, бо виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників обираються з числа професорів, докторів наук, а виборні представники, які представляють інших працівників факультету мають працювати в ньому на постійній основі. Але пам'ятайте, що збори колективу факультету можуть обрати студентів або аспірантів до загальних зборів трудового колективу вузу, що не заборонено!
Порядок скликання конференції факультету й її роботи визначається статутом вузу. Як і в вищому органі громадського самоврядування вузу, на зборах факультету мають бути представлені всі групи працівників факультету (не менш як 75% загальної чисельності делегатів повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники факультету). Тож, знов заборони на участь студентів (до 25% чисельності делегатів) в загальних зборах факультету немає.
Слід зазначити й певні особливості громадського самоврядування, що випливають із норм Закону України "Про освіту".
Так, учасниками навчально-виховного процесу, крім керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників і спеціалістів, студентів, є батьки або особи, які їх замінюють, батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, а також представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі (ст. 50). І природно, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на участь у громадському самоврядуванні (ст. 55), а батьки (або особи, які їх замінюють) мають право обирати та бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів, а також захищати в відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей (ст. 60).
Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльності за рішенням навчального закладу можуть брати участь у навчально-виховній роботі, керівництві студентськими об'єднаннями за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку студентської молоді (ст. 23).
Про особливості громадського самоврядування вузів І-ІІ рівнів акредитації можна дізнатися з частини 2 ст. 37 Закону України "Про вищу освіту".
Щодо державних вузів, то норми цього Закону доповнюються вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад" від 5 вересня 1996 р. № 1074 (зі змінами), зазначене Положення може застосовуватися вузами, заснованими на інших формах власності (комунальна, приватна), а може й не застосовуватися, бо сила Закону "Про вищу освіту" вища.
Багаторічні законопроектні потуги залишають без змін зміст ст. 38 "Студентське самоврядування" Закону України "Про вищу освіту" і п. 49-57 "Органи студентського самоврядування у вищому навчальному закладі" Положення про державний вищий навчальний заклад. Саме ці два нормативних акта надають формальні правові підстави діяльності студентського самоврядування в вузах, "прописування" його питань в статутах вищих навчальних закладів (про можливе незастосування Положення про державний вищий навчальний заклад та "типових" положень про студентське самоврядування вже раніше зазначалося). Узагальнюючи все ж два вищевказаних акта, маємо, що студентське самоврядування в вищому навчальному закладі - це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладом, яка визначається ректоратом (адміністрацією), деканатами (відділеннями) та здійснюється студентами у відповідності з метою й завданнями, які стоять перед студентськими колективами, функціонує з метою забезпечення виконання студентами своїх обов'язків і захисту їхніх прав та сприяє гармонійному розвитку особистості студента, формуванню у нього навичок майбутнього організатора, керівника. Слушно зауважити, що за таке визначення студентське самоврядування виглядає як своєрідний "конвеєр" майбутніх управлінців, а також ставить логічне запитання щодо визначення вмісту та меж самоврядування саме адміністрацією.
Зважаючи на до певної міри незрозуміле визначення поняття "студентське самоврядування", можна відокремити його мету та компетенцію. Місією бачиться управління вузом у рамках "делегованих" адміністрацією повноважень, а метою:
- виконання завдань студентської громади;
- забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
- захист прав студентів;
- сприяння соціальному особистісному розвитку студентів.
- забезпечення та захист прав і інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;
- забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;
- сприяння навчальній, науковій і творчій діяльності студентів;
- сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів;
- сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;
- організація співробітництва зі студентами інших вузів і молодіжними організаціями;
- сприяння працевлаштуванню випускників;
- участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами;
- сприяння проведенню серед студентів соціологічних досліджень.
Важливо, що ст. 38 зауважує локалізацію - студентське самоврядування здійснюється на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Тобто вищеописана діяльність із певними повноваженнями має законом установлене право здійснюватися на будь-якому щаблі, зокрема, залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вузу воно може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності (фаху), студентського містечка, структурних підрозділів.
Тож, для втілення студентського самоврядування в вузах, їхніх підрозділах створюються, за ст. 38, органи студентського самоврядування, які вирішують питання, що належать до їхньої компетенції. Зважаючи на присутність мети й основних завдань самоврядування на рівні закону, під компетенцією органів слід вважати законні дії з лишень їхньої реалізації, а також функцій, що можуть бути "делеговані" самоврядуванню адміністрацією. Бо, як ідеться в ст. 38, перелік питань, що належать до компетенції органів студентського самоврядування, погоджується з керівником вищого навчального закладу. Теза про т.зв. "делегування" більш надумана, бо адміністрація (ректор, факультет) формально не можуть перекладати власну компетенцію (законом закріплену) на громадське самоврядування взагалі. Але такий підхід, заснований на "визначенні функцій" і "погодженні питань" адміністрацією, може бути спрямований на партнерство між студентським самоврядуванням і керівництвом вузу. Наприклад, статутом вищого навчального закладу може бути передбачено укладення договору між керівництвом вузу, студентською профспілкою й органами студентського самоврядування. Тож, погодження з керівником компетенції студентського самоврядування можна здійснити наступними шляхами:
- наявність переліку питань, що належать до компетенції органів студентського самоврядування, в статуті вузу та/або вузівському багатосторонньому договорі;
- затвердження актів про студентське самоврядування (положення) на загальних зборах (конференції) трудового колективу вузу, його підрозділу;
- пряма віза погодження керівника вузу, його підрозділу.
Загострюючи увагу на словах "для втілення студентського самоврядування створюються органи", треба визнати за факт, по-перше, формальну, але законну беззаперечність існування студентського самоврядування як такого (безумовного права на нього), по-друге, право вільного вибору форм (органів) такого самоврядування (але саме форм, а не прав таких форм).
Визначення поняття "орган" або "органи" студентського самоврядування в ст. 38 прямо відсутнє, але під цим слід розуміти певну структуру, про яку можна здогадуватися. Природно, що "монопольність" певного органу або органів студентського самоврядування законом не підкріплена, тому (згідно Конституції України щодо заборони звуження прав, закріплених у вищих нормативних актах) право на вільний вибір форм (читай, органів) не може бути ніким узурповано! Це призводить на можливості "багатоманітності" органів студентського самоврядування, коли про певні вузі кажуть, що "в них два (три) органи студентського самоврядування". Тільки слід пам'ятати, що вищим органом студентського самоврядування за ст. 38 є загальні збори (конференція) студентів вузу. Логічно, що загальні збори на рівні студентської групи, факультету, гуртожитку є також вищими органами самоврядування студентів на відповідному рівні. Закон також каже про певну "виключну" компетенцію таких зборів щодо вирішення таких питань:
- ухвала Положення про студентське самоврядування;
- обрання виконавчих органів студентського самоврядування та заслуховування їхніх звітів;
- визначення структури, повноважень, порядку обрання та терміну повноважень виконавчих органів студентського самоврядування.
- наявності в вузі Положення про студентське самоврядування, яке має бути затверджено в установленому порядку;
- залучення органів студентського самоврядування до розгляду питань змісту та організації навчання, забезпечення можливостей для здійснення наукової та творчої діяльності, соціального захисту студентів і умов їхнього проживання у гуртожитках;
- участі органів студентського самоврядування у формуванні та реалізації державної політики соціального становлення молоді, виконання державних молодіжних програм;
- забезпечення належних умов для функціонування виконавчих органів студентського самоврядування щодо надання приміщень, забезпечення оргтехнікою тощо;
- сприяння розміщенню в навчальних корпусах і гуртожитках інформаційних стендів органів студентського самоврядування;
- залучення органів студентського самоврядування до участі в роботі стипендіальних комісій, про що мова буде далі, тощо.
Також цікаво, що в 2001 році було опубліковано Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики" від 29 березня №221/2001, в якому встановлювалося, зокрема, що Міністерству освіти і науки України, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним державним адміністраціям разом із органами місцевого самоврядування треба сприяти діяльності органів студентського самоврядування, залучати їх до формування та реалізації державної політики соціального становлення молоді, виконання державних молодіжних програм, залучення студентської молоді до виконання программ соціально-економічного розвитку регіонів і міст, програм збереження та відтворення довкілля, об'єктів культурної спадщини, розвитку краєзнавчого руху.
Важливо, що саме визначення студентського самоврядування за ст. 38 Закону "Про вищу освіту" не надає прямої вказівки на виключний представницький статус інтересів студентів саме органами студентським самоврядування.
Раніше вже зазначалося, що для вирішення основних питань діяльності відповідно до статуту вузу його керівник (ректор, директор) може створювати робочі та дорадчі органи, а також має право визначати їх повноваження (частина 2 ст. 32 Закону України "Про вищу освіту"). Робочими органами закон визначає ректорат, деканати та приймальну комісію (а також адміністративну раду для вузів І-ІІ рівнів акредитації). Тож ректор має право утворити певний дорадчий орган у студентських справах. Студенти можуть ініціювати створення такої "платформи" для спілкування з ректором для безпосереднього представлення власних проблем. Положення про дорадчі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вузу.
Якщо вийти за межі вузу, то, спираючись на право студентів особисто або через своїх представників брати участь у обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи тощо, для забезпеченням проведення консультацій із громадськістю з питань формування та реалізації державної (тієї чи іншої, наприклад, освітньої чи молодіжної) політики центральними та місцевими органами виконавчої влади (а також органами місцевого самоврядування) можуть створюватися та діяти консультативно-дорадчі органи при них - громадські ради (колегії).
Зокрема, 2004 року Постановою Кабміну "Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" від 15 жовтня №1378 (зі змінами) було затверджено Типове положення про громадську раду при центральному, місцевому органі виконавчої влади.
Основними завданнями таких громадських органів було визначено:
- сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;
- забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки й організації виконання рішень центральних і місцевих органів виконавчої влади.
Тож, саме такі завдання породжують і зміст діяльності консультаційно-дорадчих рад. Типове положення пропонує механізми дій рад, які:
- готують і подають пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій із громадськістю;
- подають пропозиції щодо строків проведення публічних громадських обговорень;
- подають пропозиції щодо проведення консультацій із громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом;
- розробляють та подають на розгляд пропозиції до плану проведення консультацій із громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків і етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій і врахування їх результатів;
- здійснюють інші заходи щодо організації та проведення консультацій з громадськістю;
- опрацьовують отримані за результатами проведення консультацій з громадськістю пропозиції та зауваження з питань формування та реалізації державної політики і подають їх в установленому порядку відповідному органу виконавчої влади;
- систематично інформують громадськість, зокрема через ЗМІ, про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання.
Також радам надаються права:
- отримувати в установленому порядку від відповідного органу виконавчої влади інформацію, необхідну для своєї роботи;
- утворювати постійні та тимчасові робочі органи (комітети, комісії, експертні групи) відповідно до напрямів роботи ради;
- залучати до своєї роботи представників органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, вітчизняних і міжнародних експертних і наукових організацій (за їхньою згадою), а також окремих фахівців;
- проводити асамблеї, конференції, збори.
Згідно Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики" від 29 березня 2001 р. №221/2001 облдержадміністрації мають:
- сприяти розвитку прогресивних форм самоврядування молоді на регіональному рівні;
- вирішити питання щодо створення молодіжних консультативно-дорадчих органів із представників місцевих осередків всеукраїнських молодіжних громадських, у тому числі студентських, організацій;
- організувати консультації з лідерами молодіжних громадських організацій для обговорення нагальних питань, у розв'язанні яких заінтересована молодь; виробити механізм здійснення заходів за результатами таких консультацій.
Останні коментарі
2 тижні 1 день тому
3 тижні 5 днів тому
3 тижні 6 днів тому
3 тижні 6 днів тому
4 тижні 2 дні тому
4 тижні 3 дні тому
4 тижні 4 дні тому
4 тижні 5 днів тому
4 тижні 5 днів тому
4 тижні 5 днів тому