Повіяв холодний вітер і все завершилось. На дворі падає дощ, а її сльози висохли… нарешті вона звільнилась від тої любові. Вона вільна!!!! Вона щаслива без нього…. Холодний вітер звіяв весь той час, а дощі змили всі сліди їхньої любові.. Вона полетіла звідти, де вже довго була самотньою. Де довгий час наче принцесу у вежі її тримала любов до нього, її тримало бажання бути з ним.. а тепер кайдани розкуті, немає нічого.. лише та довгождана воля… вона вільний птах без назви, яким зачаровані всі навколо.. вона вільна, вона щаслива!!! Але чому їй все ж боляче.. так як і мені..