Ось не так давно виникла ідея поїхати на Кавказ, а так як нашій завзятості немає меж, ми вирішили взяти саму здоровенну гірку - вершину Кавказу і всієї Європи - Ельбрус (Мінгі Тау) 5642м. Незважаючи на відсутність провідника і будь-якого досвіду в роботі з льдовим спорядженням, Ельбрус був взятий, до тогож з східної сторони, а це вам не Классика, де матрацніки на канатці пів дороги піднімаються, а інші пів дороги на ретраку доїжджають)))))

"И можна свернуть, обрыв обогнуть, но мы выбираэм трудный путь, опасный как военная тропа" (В.Висоцький).

Насправді було достатньо небезпечних місць, були насправді сильні поривчасті бурі, і напевно кожен з нас не раз помолився і попросив щоб це все скоріш закінчилось, але зранку прокинувшись розумів, що дорога додому лежить через вершину. Необійшлось без опіків, травм, судом в мязах, головного болю, нудоти, і втоми яка валить з ніг (таки валить), але ми показали характер, взявши всі сили в руки запхавши їх в ноги, крокували вперед і вгору. Штурм з висоти 4700 (останній штурмовий лагер) тривав 7 годин, з 4:30 до 12:00, спуск ))) власне в мене він зайняв хвилин 15-20. Вперше в житті проїхав на шаленій швидкості на мммм... ну штани порвав в ділянці сідниць.... тож кілометри 2 на сідницях це причудовий досвід що так робити не варто))))) Внизу старі альпіністи казали, що сам Бог вберіг від Тріщин в льодовику.

Незабутній досвід, незабутні враження. Подорож була не забутня. Всім читачам цієї історії рекомендую хочаб раз в житті поїхати до Приельбрусся. Певно, немає слів, щоб передати всю красу і гостроту людських емоцій і відносин в цих безмасштабних горах.

Привітаймо їх з новою вершиною досягнень!!!

Ось невеличка частина фотографій з нашого походу: