Я чую кроки, знову ці ненависні кроки по коридору,брязкання ключами, поворот ключа в замку, перший, другий, двері відчиняються не тільки із характерним скрипом, але й значним зусиллям. 10 років, і з кожним днем цей скрип стає все огиднішим, змажте нарешті двері чи у вас і на це немає грошей...
Ну от зараз вони прийдуть і почнеться знову...

Фу, цей сморід, накрийте його!Ну-ну накрийте, а я думаєте що, дуже його люблю? 10 років...
-В кого є пінцет? Що значить немає? Ще скажіть що ніхто не взяв атлас! Всім 2!
-Ось.
-Добре, яка сьогодні тема?
-Plexus sacralis.
-Показуйте. Чого стали, показуйте. То й що, ви що не знаєте де знаходиться Plexus sacralis?
-Перевернути?
-Звичайно!

(Продолжить)
О ні, знову, ні, боляче, ви вивернете мені суглоб, хоча, яка різниця він і так ледве тримається. Акуратніше, прошу вас,акуратніше, мною і так уже не задоволені...
Навіщо так сильно смикати, ну навіщо, це ж тонка структура, обережніше,ставтесь до мене з повагою...
Про що я говорю, це не мої слова, але могли б бути моїми, до того як я втратив волю...
Обережніше, мною вже не задоволені, всі м'язові гілки вже повисмикували, про яку анатомію може йти мова?!
Кожен день, як це страшно, я кожен день чую їхні презирливі жарти, їхні бездарні відповіді, хоча, хто я такий...
-А він справжній?
-А який же, звичайно я справжній,аааооох-хо-хо-хо хо-хо
-Думаю ні, там скелет...
-А смердить наче справжній.
-Студенти, встаньте і підійдіть до препарату...

-Вау, справжній
-А навіщо ця ганчірка на обличчі?
Прошу, тільки не обличчя, не чіпайте моє обличчя, я не встиг, я не міг поголитись перед цим,я не думав, що так станеться...я тоді взагалі нічого не думав, мороз -20, а в руці 40 градусів.Потім я почув, що це не лікує, не зігріває, розширюються судини, збільшується тепловіддача...
Якби тоді в мене була воля просидіти 5 років за лавою...а зараз 8 років біля них, я був би кращим спеціалістом, поверніть мене назад, поверніть мене туди,Господи ти всесильний...ні, мене вже ніхто не чує, він мабуть також...

О, ванна, так, єдина відрада по закінченню трудового дня, мокра ганчірочка з концентрованим розчином солі, вмийте мене, змийте цю гидоту, вони не люблять солі, вони не зачеплять мене, ніхто не зачепить...розшматують пінцетами...я не вмію плакати...

На макети немає грошей, я вже 6 років на цьому оцинкованому столі, я вже не можу, мені набридли ці бездарі, мені набрид цей цинізм, я не можу звикнути до цих теплих дотиків рук у рукавичках і гострих насічок пінцета...А вони урізали бюджет, вони не хочуть приймати закон, а я мушу лежати тут і все знати, все розуміти, відчувати і безвольно слідкувати...

О, макети, ура, 5 років страждань позаду, все скінчено- я відправлюсь на відпочинок, я нарешті перестану існувати, я заспокоюсь. Байдуже, гірше вже небуде.

-Ага спробуй знайди в цьому клубку кишок Apendicis vermiformis
-Шукай краще, йому байдуже.
Звичайно байдуже, байдуже, щоб тобі було так байдуже, сволото, ви мене зіпсували. Перші пару років студенти ще були нічого,а тут прийшли ці, нездари, вони бачать, що моє серце справа і думають, що так і треба, а колись воно було зліва...і билось, важко билось...і біля нього не було клубової кишки, вона була на місці...

О, правда, я дуже цікавий. я й не підозрював такого, це фантастично, це невимовно, хоч трохи і незвично бути в такому становищі...ще ніколи так багато людей одночасно не бачили мене без одягу, а тим більше без шкіри...Шкода, що неможна говорити нічого, і калюжа з розсолу під спиною...холодно

Де я? Де я? Це рай? Довкола все таке біле, чисте. Ей, егегей. А чому це я неможу кричати? Чому не можу роззирнутись навколо? О! Янгол, він янгол, мабуть зараз мені все пояснять, невже я заслужив...
-Слідкуйте уважно, розріз проводиться по linea mediana anterior...
Який розріз, що ви зі мною робите?
...до самого паху...
-як смердить
-а що хотіли, ви знали, що йдете не в кондитерську,ха.
Припиніть, негайно припиніть, я буду кликати на допомогу,а,гостро! Окх, пече......щоб відпрепарувати язик...
Ні, не чіпайте мій язик, я ж нічого не зможу сказати, я так багато хочу сказати, припиніть це, припиніть я хочу в усьому покаятись, я...за що...
...очевидні патологічні зміни печінки, що викликані тривалим вживанням алкоголю...
Так, мене попереджували. Але що таке цироз упорівнянні з тим як в тебе відбирають житло, надію, що тобі залишається робити?Обіцяли,ай, обіцяли світле майбутнє...які ж ви жадібні, навіщо вам це, ай, це робити зі мною, ай, нирка.
Вітер дуже холодний, холодно і темно, добре, що вантажники мене не помітили,правда, це прекрасно. Я так не люблю коли мене б'ють, а мене так часто б'ють,по обличчю, по печінці, нирках. Їм весело, їм хочеться когось бити, вони так випускають пару, випускають, мммм, свою скотську, мммм як добре, холодна, але обпікає горло...якось я впав прямо на дорозі, а всі йшли повз і їм було байдуже, але мені теж байдуже в мене є вона, і тоді була. Я залишаю про запас,не завжди виходить вкрасти вчасно. А без неї мої думки стають яснішими і ярозумію де я, серце так важко тук-тук, тук-тук, тук-, тук,тук тук...темно.....