Окремо від всіх – вони на пероні.
І сонце заходить і небо сія.
У ціле одне заплітались долоні,
Їм лиш цілуватись, а поїзд руша.

Вони повні щастя, надії та мрії,
Вони повні віри в своє почуття.
Удвох на пероні кохані сиділи,
Удвох проминало шалене життя.

Воно летить швидко і час невсипущий,
Воно їх з’єднало один раз навік.
Той час, що без ран завжди був цілющий,
А котяться сльози від щастя з повік.