Клавдій Птолемей, який жив у ІІ столітті н. е.., офіційно ввів поділ доби на 24 години. У Стародавньому Римі денні години об'єднувалися в чотири рівні тимчасові відрізки, також нічний годинник об'єднувалися в чотири «вартові» (терміни несення варти), по три години кожна: дві варти до півночі, і дві – після.
Вперше розділили добу на 24 частини стародавні єгиптяни та шумери. Їхні астрономи відстежували час руху зірок на небі. Єгиптяни придумали дванадцяткову систему часу обчислення. Вони виділяли дві частини на добу – темний і світлий час.
Насправді, на добу не 24 години, а 23 години і 56 хвилин – саме за цей час Земля робить оберт навколо своєї осі. Саме з цієї причини кожні кілька років у нас відбувається високосний рік. Тривалість доби залежатиме від кутової швидкості обертання та від обраної точки відліку.